Розділ 131

Шарлотта смиренно виконала наказ батька. Вона швидко розшукала одну зі служниць і попросила її розмістити речі графської родини.

Джиму знову запропонували суміщену кімнату з господарем ван дер Кімом. А Шарлотті — окрему.

Втім, нікого з їхнього тріо зараз не хвилювали спальні місця.

Батько пішов говорити з Хілем. Джим десь запропастився, зустрічаючись зі своїми старими друзями, і тільки Шарлотта не знаходила собі місця і спокою.

Ніхто зараз за нею не наглядав, і це була б хороша нагода для втечі, але вона збиралася піти з Джимом. А той, як на зло, був дещо зайнятий собою. Грудну клітку дівчини зсередини розпирало пекучим вогнем невдоволення і незадоволення. Тому вона крокувала кімнатою, вимірюючи власні кроки, бурмочучи собі під ніс:

— Широких дванадцять, а маленьких двадцять п'ять…

Несила зайняти себе чимось більш серйозним, вона підійшла до вікна і раптом побачила незнайому дівчину. Одягнена вона була не як служниця. Але й не як дочка багатої родини. Це було більше схоже на одяг вільної жінки. Особливо Шарлотту вразили її відкриті груди. З вікна другого поверху вона бачила лише маківку з копицею розпущеного чорного волосся і глибокий виріз сукні.

На початку квітня було вже не так холодно. Шарлотта і сама надягала куди більш відверту сукню ще в березні. І не було нічого надто дивовижного в тому, щоб так одягатися — якщо ти збираєшся спокусити чоловіка.

Але дівчина йшла зовсім одна, і її хода була легкою — ніби вона вбралася для самої себе. Шарлотта провела її довгим поглядом, повним обожнювання. Здавалося, незнайомці лише не вистачало крил, які носили метелики або білі голубки, щоб злетіти в повітря. Такою щасливою вона здавалася здалеку, хоча Шарлотта не бачила її обличчя. А лише усмішку. І ту на мить.

***

Джим з серцем, повним радості, обійнявся з кожним із трупи. Єрмон зібрав усіх у кімнаті, яку йому виділили для проживання в особняку Уілсонів.

Кожен зі старих друзів був такий щасливий зустріти свого втраченого молодшого, що деякі навіть пустили сльозу.

Тільки з Марією обійнялися ніяково. Між ними, темною тінню навис лист у світло-блакитному конверті. Таємниця, яку вони боялися публічно обговорювати, створила напружену атмосферу. Вони майже не дивилися одне на одного, тільки зрідка торкалися руками, безмовно надаючи підтримку.

Реджинальд червонів, бліднув, задихався від невиплаканих сліз — такою щасливою, теплою і щирою була їхня зустріч.

— Ти як? — М'яко поплескуючи молодшого по маківці голови, питав він, не сильно очікуючи на миттєву відповідь.

— А ви?

— Ти так усіх виручив, Джиме.

— Але більше ми такого не робитимемо, — раптом втрутився Алістер. — Будемо викручуватися всі разом.

— Або, в крайньому разі, — раптом промовив Хоуп, — попросимо Деклана, щоб його родина дала нам грошей.

Чоловік скривився, але промовчав.

Як тільки перші уривчасті розмови на всі теми поспіль, що не закінчувалися, перервалися, і чоловіки розійшлися. У кімнаті залишилися тільки Марія та Джим.

Вони глянули одне на одного червоними обличчями, повними збентеження. І тут же вибухнули сміхом.

— Ти поясниш мені, чому моє серце тріпотіло? — Весело спитав Джим і, захлинаючись у власних словах, вона коротко розповіла про труднощі закордонних листів.

Розсталися з легкими душами. Наостанок Джим раптом сказав:

— Більше так не пиши. Граф ревнує… — Майже прошепотів і сподівався, що вона не почула.