Розділ 84

Норман наказав подати ранню вечерю до свого кабінету. Він попросив трохи білої риби. Тому Естер довго метушилася на кухні. Аристократам зазвичай подавали страви вишукані й навіть делікатні. І хоча містер ван дер Кім сам себе позбавив необхідності показного життя — він усе ще залишався людиною витонченого смаку.

Естер поставила на плиту невелику каструлю з водою, а зверху глиняну тарілку, щоб вона підігрілася і риба не охолола.

Вона дістала шматочки томленого філе хека й поклала на дно тарілки. Кухарка подула на обпечені червоні пальці:

— Сьогодні пан у доброму настрої. Мабуть, нога не болить, — наспівувала вона собі під ніс, викладаючи поруч зі шматочками риби відварену моркву, цибулю й картоплю.

Стара спритно налила ополоником рибний бульйон і накрила все це срібним ковпаком.

Пара підіймала в повітря ніжні м’які аромати. Нічого гострого, жирного, смаженого чи печеного. Лише делікатне томління.

За роки життя в замку з молодим графом Естер стала майстринею пісних страв. Вона готувала їх так, щоб і молода господиня Шарлотта не залишилася голодною.

Їжа завжди виглядала скромно, але по-аристократичному акуратно, гармонійно вписуючись у нову мораль дому: могильна тиша й мертвецький спокій.

Естер здула сиву пасму волосся, що вилізла з-під білого чепчика, а потім схопилася за дзвіночок, підкликаючи Томаса.

— Сьогодні щось апетитніше? — старий зайшов на кухню, човгаючи важкими чоботами, до яких прилипло сіно. Півдня він прибирав у стайні.

— На диво, — кухарка сплеснула руками, — містер ван дер Кім попросив рибу.

Слуги раділи й облизували пальці, коли хазяїнові хотілося чогось смачного. Це завжди означало, що рештки дістануться і їм.

— Перед тим, як віднесеш, — Естер виловила своїми короткими пухкими пальцями шматочок томленої риби з того, що залишилося для них, бульйону, і наказала Томасу: — Відкривай рота.

Старий слуга вже взяв у руки теплу тарілку й збирався йти, але покірно послухався жінки й відчув на язиці оксамитовий шматочок риби, який танув у роті.

— Мм… — Він заплющив очі й усміхнувся, ковтаючи. У цю мить навіть зморшки на його обличчі стали майже непомітними. — Може ж господар їсти смачно. Може ж змилуватися й над нашими голодними шлунками…

— Іди вже, іди, — Естер схопила ганчірку й витерла пальці від жирного бульйону. Нею ж ляснула й Томаса по руці. — Пан усім нам прописав хороше харчування. Це ми звикли нічого нового не готувати й лише слідувати за ним.

— То це ти, стара, не поспішаєш виконувати приписи?

— Я-я! — беззлобно відповіла йому Естер і знову слабко вдарила кінчиком ганчірки по руці. — Іди вже.

Першим ділом Норман відчув аромат, і лише потім почув кроки старого слуги. Томас постукав у двері й, почувши дозвіл, увійшов до кабінету.

Містер ван дер Кім сидів, прихилившись до спинки стільця. Він поклав перову ручку собі під ніс — пан надував губи. Таким… грайливим старий ніколи раніше його не бачив.

— Ваша вечеря, пане, — Томас поставив страву й уклонився.

— Поклич сюди Джима і нехай Естер приготує й йому порцію, — розпорядився Норман, прибираючи ручку від своїх губ. Зовні він залишався незворушним, але слабкий рум’янець на щоках видав його справжнє хвилювання.

Містер ван дер Кім поспішив запросити слугу до кабінету, сам забувши повернутися до свого звичного образу.

Томас низько опустив голову, вклоняючись, але насправді приховуючи усмішку.

— Буде виконано.

***

Темніло. За вікном повільно згущувалися сутінки. Шарлотта й Джим бігли назад щосили. Вони гуляли всього кілька годин, але березень ніколи не славився пізніми заходами.

Дівчина бігла, плуталася в сукні, але більше не сміялася:

— Батько не дозволяє запалювати на будинку зовнішні лампи. Каже, що все одно, — вона перевела дух і продовжила кричати, намагаючись бути почутою крізь пориви холодного вітру, — ніхто з дому в цей час не виходить, а випадковим перехожим не потрібно знати, що тут є нічліг!

— Чому?! — Джим біг позаду, намагаючись не наступити на невеликий шлейф її спідниці.

— Я ж казала! — роздратовано насупивши брови, кинула Шарлотта через плече. — У цьому домі гостям не раді!

— Тоді чому я?!

— Не знаю! Миленьке личко?!