Розділ 80

Джим нахмурився:

— Не думаю, що пан виявляє до мене якесь особливе ставлення.

Шарлотта знизала плечима:

— У цьому домі не раді гостям, а слугам не дозволено сидіти за панським столом. Але я чула, що батько збирається запросити до нас ще й твоїх друзів після спектаклю. — Вона відвернулася й кинула через плече: — Вони приїжджають у головне місто на початку наступного місяця.

Джим простягнув до неї руку, сам не розуміючи, що збирається зробити: взяти її за плече, за зап’ястя чи покласти долоню на щоку.

Шарлотта раптом різко відсахнулася й заплющила очі.

— Вибачте! — Юнак миттю сховав руки за спину, міцно переплітаючи вологі пальці. Він відчував, як тканина щільних штанів треться об тильний бік його кистей.

Джим нерівно дихав. Його грудна клітка тремтіла через судомні спроби набрати повітря в легені.

— Пробачте мені, — знову промовив він, роблячи крок назад.

Шарлотта повільно розплющила очі й ковтнула, налякано дивлячись на Джима:

— Просто більше так не роби. Коли я не розумію, чого від мене хочуть, — починаю тремтіти.

— Батько… він часто вас бив? — Джим усе ще міцно стискав пальці за спиною.

— Батько робив усе, щоб я не повторила долю моєї розпусної матері. Втім, сам виявився грішником. — Шарлотта фиркнула й підійшла до слуги ближче. Вона зовсім відтанула, і страх минув.

— Як можете, молода господиня… — пробелькотів Джим.

— Хіба мій батько не захоплений тобою? Ходімо. — Вона запитала й одразу ж наказала.

Юнак послухався, адже тільки вона могла показати найкоротший шлях до вересової пустки.

— Чоловік не може захоплюватися чоловіком. Як і жінка жінкою. Це ж… гріх? — припустив він, крутячи головою на всі боки.

Вони покинули територію маєтку найкоротшою дорогою, і тепер перед втікачами відкривалися бліді, але мальовничі краєвиди.

Шлях круто йшов угору. Попереду була мертва верескова пустка — було ще надто рано для справжнього цвітіння. Збоку — рештки гаю.

І тут, і там — скрізь виднілися свіжозрізані пні.

Шарлотта помітила погляд Джима:

— Батько наказує щороку їх спилювати.

— Чому?

— Запитайте в нього. Я не знаю. — Вона йшла попереду, шурхотячи складками світло-блакитної сукні. Її білі туфлі швидко вкрилися пилом на ґрунтовій дорозі. Але дівчина зовсім не звертала на це уваги.

Його думки крутилися навколо пнів. Рештки стовбурів дерев були товстими. Це були старі дерева, але вони досі виглядали міцними й свіжими. Містер ван дер Кім, хоч і неохоче, але рятував людей. Навіщо ж йому вирубувати гай вщент? Для запасу дров не потрібно було стільки…

Джим весь час повертався до того, що йому доведеться знову навідатися до пана в кабінет. Це будоражило від страху й збудження. Читати п’єсу, над якою хтось тільки почав працювати. Перший чернетковий варіант — це завжди щось найпотаємніше, найінтимніше, навіть похмуре.

Деклан Шугерман — старший у трупі — ніколи не дозволяв нікому з акторів заглядати в перші чернетки переписаних п’єс. І навіть спалював папір, щоб ніхто не дізнався про його справжні почуття.

Джим прикусив губу, а потім поставив питання, повертаючись до теми, яка турбувала його трохи сильніше, ніж знищений гай:

— Звідки ви знаєте, що містер ван дер Кім прихильно ставиться до ідеї, щоб мої друзі прибули в маєток?