Розділ 36

Шарлотта, у своєму захопливо прекрасному, ніжно-рожевому платті, сиділа на кухонному табуреті, наче позашлюбна донька принца, підмітавши подолом усю золу з підлоги.  

— Беріть щипці й замочуйте білизну! — роздратувалася Естер, яка вже п’ятий раз міняла воду в тазу. Молода господиня витала в хмарах, і через її неуважність вони весь час пропускали момент, коли вода була ще гарячою.  

— Ах так… — Шарлотта взяла великі чавунні щипці, якось підхопила білу нижню сорочку зі скромною вишивкою на комірі й опустила в окріп. — Ах! — Відсмикнула руку від пари й подивилася нещасними очима на Естер. — Навіщо батько покликав Джима в сад? Мені він взагалі забороняє туди ходити, поки не настануть поминальні дні! — Вона говорила високим плаксивим голосом, а в очах накопичувалися злі сльози від образи й розчарування. Ба більше — від тотального нерозуміння.  

— Ваш батько важкого характеру. Хто ж його зрозуміє, — зітхнула Естер.  

Шарлотта прикусила губу, щоб зовсім не розридатися, і затихла. Одне питання розбудило в її душі пекучу, живий біль.  

— Естер, — вона підняла очі на кухарку й слабким голосом покликала її. — Естер…  

— Ну що, що? Не хочете прати? — Жінка вперла руки в боки й подивилася на дівчину.  

— Та не це мене мучить… — Вона грубо встромила щипці в сорочку, що плавала в тазу, топлячи її на саме дно.  

— То що ж? — Естер витерла руки об фартух і підійшла до іншого табурета, що стояв навпроти Шарлотти. Вона тихо сіла, дуже граціозно й навіть легко опустивши своє грузне тіло. — То що ж, молода господиня?  

— Чи не закохався мій батько… — прошепотіла вона, боячись уголос вимовити свої гріховні думки. — У чоловіка?  

З обличчя Естер відлинула вся кров. Вона відсахнулася від дівчини й раптом сказала:  

— То яка ж тоді природа була в графині, якщо двоє дітей — і обидва вийшли такими… дивними?  

— Бабуся?.. — з інтересом подалася вперед Шарлотта. Батько ніколи не говорив про свою матір, лише влаштував їй цілий склеп позаду внутрішнього дворика, яким відгородив сад.  

— Ой, забудьте, молода господиня! — Естер замахала руками, а потім і зовсім ударила себе по губах. — Забудьте слова неосвіченої старої!  

— Естер! — Шарлотта кинулася за кухаркою, яка скочила зі свого табурета. Кинулася за нею й рукою потрапила просто в таз з окропом. — Естер! — Вириваючи руку, кричачи вже від справжнього фізичного болю, заголосила дівчина.  

Ох, так кричала, наче ножем різали. Почув це навіть Джим, якому наказали йти в бібліотеку й чекати там містера ван дер Кіма.  

Добросердечний юнак увірвався на кухню й побачив непривабливу картину: Шарлотта стояла на колінах, однією рукою спиралася в підлогу, а друга почервоніла й трохи набрякла. Естер, яка застигла біля плити, була настільки приголомшена, що навіть зрушити з місця не могла.  

— Панночка! Панночка! — Джим кинувся до Шарлотти, допоміг їй підвестися й кинув Естер: — Я відведу міс ван дер Кім до хазяїна!  

— Не смій ходити в східне крило! — услід йому хрипко прокричала кухарка.  

Але Джим уже не чув — поспішав врятувати від ран прекрасну панночку.  

Він квапливо вів її майже незнайомими коридорами в східне крило. Вона схлипувала від болю й не помічала, що він підозріло добре орієнтується в лабіринтах маєтку.  

— Пане! — зупинившись біля дверей, Джим закричав на весь голос. — Містере ван дер Кім, допоможіть!  

І раптом за своєю спиною він почув знайомі три кроки. З полегшенням у серці Джим обернувся, продовжуючи тримати обпечену руку Шарлотти у своїй.  

— Допоможіть своїй дочці! — з полегшеним зітханням попросив він.  

Норман підійшов ближче й неквапливо оглянув шкіру, не торкаючись руки.  

— Тут вистачить холодної води й медової пасти. — Коротко підсумував він. — Скажіть Естер приготувати компрес. І більше мене не турбуйте. — Хмуро промовив він і, обійшовши їх, зайшов за масивні двері.  Вони з надривним, скрипучим стогоном повільно зачинилися за ним. 

— Нам вхід заборонений… — прошепотіла Шарлотта, яка при появі батька миттєво проковтнула всі сльози. — Але й вихід теж.