Розділ 33

Від пронизливого болю в нозі прийшов до тями. Кричав так, що слуги в домі почули. Або відчули. Увесь маєток схвилювався: зник маленький пан. 

Кинулися на пошуки. Почули істеричний крик і рвонули через вересове поле до гайка. 

Норман лежав і верещав. Сльози текли по його червоних щоках. Горло надривав і серце так, що очі налилися багряними прожилками. З носа текло. Але лежав, встати не міг. 

— Що ж робити, що ж робити? — Томас і кілька його помічників-слуг хотіли обережно підхопити хлопчика й віднести додому. Але раптом побачили постать графа. 

Він скакав на коні галопом, хльостаючи бідну тварину до хрипоти й піни, підганяючи твердою палицею. Граф бив коня по крупу з такою силою, що час від часу тварина ставала на диби й підіймала передні копита в повітря. 

— Невихована тварюко! — Рявкнув граф, кидаючи поводи Томасу й зістрибуючи з коня. Він підійшов близько до сина й подивився на затихлого хлопчика. 

— Пробач, татусю, пробач, пробач… — Раптом сиплим пошепки забелькотів той. — Пробач, пробач, пробач… я буду найслухнянішим сином. Найкращим. 

Нога Нормана була неприродно вивернута в коліні. Лікар клявся й божився, навіть хрест цілував, що діти зазвичай не отримують сильних переломів. Але те, що бачив граф, було схоже на тяжку травму. 

Він підняв угору палицю, якою підганяв коня. Кінець знаряддя устромився до неба, до сліпучого денного сонця. А потім різко опустився. Прямо на зламане коліно. 

Ці крики Томас ніколи не забував. Слуги-підмайстри швидко звільнилися, несила жити під одним дахом із графом, який продовжував завдавати ударів по не загоюваному коліну. 

Для старшого пана це стало грою. Варто було кістці хоч трохи зростися — як він знову й знову бив Нормана, завдаючи жахливого болю. 

І одного разу кістка прорвала шкіру. Кров хльостала всюди. І навіть потрапила на обличчя божевільного. 

Тоді граф неохоче запросив лікаря. Той змушений був відпиляти частину колінної чашечки. І з того часу батько перестав цікавитися Норманом. 

Бідний хлопчик став ходити з паличкою. Тепер його було чути скрізь. Здорова нога, тростина, хвора. Він підтискав пальці на скаліченій нозі від болю, не помічаючи, як змінюється стопа — стає кривою й дивною.  

Але найбільшу образу в серці він носив навіть не на свого мучителя, а на Ірен. Вона ховалася у своїй кімнаті, боячись навіть носа показати — не те що захистити Нормана.  

— Спадщину ти не отримаєш. — Коли хлопчик став юнаком, оголосив батько. — Каліч не буде правити Хайлендом. 

— Я єдиний спадкоємець. — Норману виповнилося шістнадцять, і його прийняли в учні деякі світлі уми. Його навички в виготовленні ліків і вправність у лікуванні були придатними для цієї професії. Батько поблажливо дозволив, думаючи, що непотрібний син готуватиме йому корисні супи на старість. 

Сам же граф мав здоров’я кінське. Був настільки міцним і здоровим, що навіть особливої сивини до своїх років не набув. 

— У мене ще є сили завести нового. — Байдуже відповів він. 

І тоді Норман наважився. Він був вправним у ліках. І першу отруту робив із неспокійним серцем. Кров у вухах гуділа, а руки тремтіли. 

Та за минулі роки він добре вивчив — яким має бути ідеальний спадкоємець ван дер Кімів. І вважав себе гідним кандидатом на цю посаду. 

Ірен нещодавно видали заміж. Слуги розбіглися. А злегка змінений смак супу… граф міг і не помітити. 

Норман насипав отруту в каструлю. І теж їв разом з батьком.