Розділ 14

Хтось схопив Джима за плече. Він у жаху прикусив губу до крові. Крапля зірвалася й упала, залишивши яскравий червоний слід на сорочці.

— Вам не можна тут перебувати. — Прошепотів старий слуга. У його пшеничному волоссі вже проступала сивина — темно-русі пасма перемішалися зі сріблом, наче поле озимої пшениці.

— Томас? — Невпевнено прошепотів Джим.

Старий кивнув. Його обличчя було посічене передчасними зморшками.

— Хіба це східне крило? — Зализуючи язиком ранку на власній губі, запитав Джим.

Томас натиснув на його плече, змушуючи відійти від стіни й іти за ним назад, до кухні, тихо відповів:

— Звичайно ні. Східне крило зачинене. Пан давно встановив перед входом двері на замку й нікого туди не пускає, крім пацієнтів.

— Тут бувають пацієнти? Тут? — З недовірою перепитав Джим.

Особняк ван дер Кіма більше нагадував могилу, ніж лікарню.

— Звичайно. — Меланхолійно відповів старий Томас. — Господар приймає багато пацієнтів удома. Вони їдуть сюди, платять великі гроші за дорогу. Це можуть робити або дуже відчайдушні, або дуже багаті. Господаря цікавлять другі.

— Дійсно. — Похмуро промовив Джим. — Він згадував, що гроші — найважливіший ключ до утримання родини й слуг.

— Шш! — Томас обернувся й шикнув на нього. — Слово «родина» тут під забороною.

Джим завмер. У цьому домі було багато заборон. І йому розповідали про них випадково. Наче давали можливість помилитися.

— Які ще є умови? — З напором запитав він. — Розпорядок дня і їжі. У східне крило не ходити. Родину не згадувати. Що ще пан зволить? — Іронізуючи й загинаючи пальці, запитував Джим.

— У кімнату пана без дозволу пана не входити, біля дверей не вештатися. Маєток без дозволу господаря не покидати. Романів не крутити й жінок не спокушати. Зберігати чистоту душі й тіла. Особливо тіла. Тілесні втіхи заборонені. Навіть якщо захочете доторкнутися до себе.

— Що? — Джим округлив очі. Не те… щоб він захоплювався. Але ця заборона здавалася йому найдивнішою. Як це можна перевірити?

— Містер ван дер Кім — великий лікар. Він помітить… якщо ви це зробите. — Наче читаючи думки, відповів йому Томас. — Покарання — вісім ударів тростиною.

— Господар не має права бити слугу! — Вигукнув Джим і тут же затих, боячись розбудити всіх духів замку.

— Не в цьому місці. Тут діють закони містера ван дер Кіма. Дім побудований на скелях Хайленду. Цей округ уже понад двісті років перебуває під юрисдикцією родини ван дер Кім.

— Лорд… провост? — Сподіваючись, що це не так, несміливо запитав Джим.

Але Томас ствердно кивнув і трохи виправив:

— Зараз кажуть «конвінер», привезли з Франції модне словечко. — Він стис губи. — Граф з орденом королеви. — Пояснив Джиму.

Юнак притулився до стіни й повільно заплющив очі. Втеча неможлива. Навіть коли трупа прибуде до Шотландії. На землях Нормана ван дер Кіма діють його власні закони.

Норман розігрів стальну голку. Кінчик почорнів і тьмяним червоним тлів, наче свіжий опік. Він підніс голку до своєї ноги й повільно ввів у стиснутий до судоми м’яз гомілки.

Від болю й розслаблення він ледь чутно застогнав.

Молодий слуга не мав бачити його таким. Але якщо він хоче дізнатися таємниці родини ван дер Кім — йому доведеться приготуватися до вічного полону.