Розділ 38

— Стогін у темряві! — Мірта різко сіла в ліжку, прокинувшись від видіння. 

Таке іноді бувало. Час від часу видіння знаходили її уві сні. І саме це видіння дівчина вже бачила раніше. Кілька місяців тому, ще у пустелі. 

Тихий стогін Елайзи в темному приміщенні, освітленому лише кількома свічками чи то лампочками. І Марелій поряд із нею.

Елайза і Марелій. Мабуть, це мало сенс, адже магія не обирала людей просто так. Лише заради Джоста Мірта тут. Ерік і Кора закохані. Тож, ці двоє також були обрані одне для одного не просто так. 

І все ж, думки про Марелія і Елайзу викликали якесь дивне відчуття. Вони стали собачитись менше, та більше нічого не змінилось. Марелій залишався тим самим холодним капітаном, хоч армії в нього тепер і не було. Впертий, завзятий і байдужий. І Елайза — така сама вперта, ідейна й собі на умі. 

Проте видіння жодного разу ще не помилялись. 

І зараз, прокинувшись посеред ночі від цієї яскравої картинки, Мірта усвідомила: стогін при свічках вже відбувся. 

Дивне видіння, логіку якого дівчина не розуміла. У власній здібності це дратувало дівчину найбільше — іноді вона сама абсолютно не розуміла логіки, за якою їй дар відкривається. Яка різниця, що Марелій і Елайза тепер разом? Хіба це впливає на щось… На успіх їхньої місії абощо?

Не мало б. 

Елайзи поруч із нею не було, й Мірта сприйняла це як черговий доказ того, що вони зараз з Марелієм удвох, зайняті… Дечим іншим. Думаючи про це, дівчина почервоніла. Підвелася й пішла у вітальню за склянкою води. Гаразд, не стільки за водою, скільки пересвідчитися, що ці двоє поводяться у межах пристойності.

Вітальня зустріла Мірту цілковитою тишею. З Марелієвої кімнати не було чутно жодного звуку. Це було… Дивно. Місце, що було у видінні, було важко розгледіти через темряву, тому дівчина припустила, що це кімната капітана. Проте цілковита тиша та острах того, що Мірта лишилась тут на ніч зовсім одна, поки вони розважаються десь, змусила дівчину прошепотіти:

— Ерналейн! 

У темряві вітальні прямо перед дівчиною зʼявилось легке блакитне світіння, а миттю по тому з нього зʼявилась Ерналейн. Прохання зазирнути крадькома у кімнату Марелія й впевнитися, що там нікого немає, розвеселило її. Вони з Міртою попрощались всього кілька годин тому, бо ясновидиця була дуже втомленою, а тут — шпіонаж. 

І тоді сталося це. 

Спочатку — відчуття падіння, від якого люди часто прокидаються вночі. Тільки от Мірта була цілком при тямі й вже точно не спала, твердо стояла на ногах, а розум просто не вірив в це — він падав. Стиснувши голову руками, Мірта дівчина припала до підлоги, не усвідомлюючи, що відбувається насправді.

І саме тоді прийшло видіння. Вона знов була не собою. Вона була… хлопчиком. Хлопчиком-підлітком, що знаходився високо в повітрі, й неочікувано почав падати. Мірта відчувала його паніку як свою власну. Хлопчик почувався у повітрі як рідний, ніби це його природне середовище, а от падіння — це для нього було щось нове. Він намагався якось вирівнятись, зробити хоч щось, щоб запобігти власній смерті. В грудях у нього боліло — він не розумів, що це. Ніколи не мав проблем із серцем чи щось таке… Цей біль заважав його концентрації. Земля швидко наближалась. Усвідомивши, що не готовий йти ось так, хлопчик якимось чином зміг змінити траєкторію.

Він більше не падав мов камінь. Він мʼяко планував до землі. 

Видіння скінчилось, й Мірта раптом прийшла до тями, хапаючись за власне серце.

Біль того хлопця дівчина відчувала як власний, і він не давав Мірті думати. Дещо важливе вислизало від неї. Думка настільки очевидна й настільки вагома не могла затриматись у голові, коли Мірті все ще було важко дихати через фантомне відчуття падіння й біль у грудях.

Вона знає, кого вона бачила.