Розділ 32

Центр

Грег прокинувся від сильного тупого болю. Голова немов розколювалась на частини, і йому здавалося, що, якщо стиснути голову, біль хоч трошки вщухне. Тільки от власні руки відмовлялись його слухатися. Все тіло немов горіло зсередини, починаючи від самих кісток. Кожне зітхання супроводжувалося додатковим болем — тіло реагувало на будь-який, навіть на найменший рух. 

Хотілося кричати від цього відчуття, та сил не було навіть на те, щоб розтулити рота. Щоки запекли.

Грег не одразу усвідомив, що це від його власних сліз. 

Чиясь рука торкнулась голої шкіри на спині, й Грег несвідомо здригнувся. Тіло зреагувало миттєво, наказуючи хлопця за цей рух нестримним болем.

— Тримайся, — почувся лагідний тихий голос. — Тримайся, я вірю, ти зможеш.

Він немов горів живцем, таке було відчуття.

— Температура надто висока, — повідомив хтось немов з сусідньої кімнати — настільки тихий й далекий був голос. Грег не впізнав його, та це могло бути тому, що хлопець просто не здатен зараз аналізувати будь-що. 

В його голові все ще відлунням звучала інша фраза:

“Тримайся, я вірю, ти зможеш”

“Я вірю, ти зможеш”

“Вірю”

Здається, він знепритомнів від болю. 

Бо коли прокинувся наступного разу, відчуття змінились. У заплющені очі дратуючи пробивалося денне світло. Тіло все ще горіло, але зараз біль не здавався таким нестерпним. 

— Отямився? — голос був знайомим. Грег точно чув його раніше, але не пригадував, кому той належав. 

— Переносьте сюди, — знов той самий голос.

Сил не було навіть на те, щоб поворухнутися. Він зміг лише відкрити очі на якусь мить, та світло засліпило хлопця. Грег застогнав. 

Його всадили на стілець. Світло, що спричиняло такий дискомфорт очам, наблизилось. Очі запекли. 

Руки хлопця міцно тримали, або зафіксували чимось — він не розумів, що саме то було. Мізки просто відмовлялися думати, аналізувати. Грег просто… був. Просто відчував якісь окремі доторки невідомих речей чи рук, й зовсім не міг сфокусуватися на них. 

Темрява знов простягнула до хлопця свої безмежні обійми. Можливо, хтось навіть помітив це, але чи звернули увагу?

Коли Грег знов прийшов до тями, відчув приємну прохолоду. Це відчуття сприймалося по-особливому яскраво. Як вода для людини, що страждала на спрагу останню добу. Так легко й приємно. 

Лише крихітний острівець болю на його плечі заважав насолодитися на повну цією прохолодою. 

Грег спробував поворухнутися, однак плече пронизало різким болем. Дурне рішення. Ліпше не рухатися.

Принаймні поки цей острівець на плечі так пульсує.