Розділ 24

Центр

— Ауч!

Як би Грегу не хотілося б підтримувати вигляд мужнього й сміливого хлопця, він не втримався від скрику, коли йому знов увігнали голку під шкіру. Адалінда поруч із ним стиснула губи з винуватим виглядом. Медсестра забрала ампули з кровʼю, лишаючи їх удвох.

— Вибач за це. Розумію, процедура дещо… колюча, — Грег усміхнувся й це помітно розслабило дівчину. Вона стомлено усміхнулась у відповідь, пояснюючи: — Та це необхідно для того, щоб все пройшло як треба. Без зайвих… Пригод. 

— Тобі вже відомо, що це буде за… Сила? — запитав Грег. Тут, у Центрі, здібності частіше називали силами. 

— Ем, ні. Насправді я лише асистентка. — Адалінда опустила очі, сильніше стискаючи теку, яку тримала в руках. — Я тут, бо найліпше розумію твою мову.

— Мм, а хіба ж доктори, генерал і всі ті… інші люди, що проводили мені співбесіди, не знають істрадельської?

Дівчина усміхнулася, рожевіючи. Вона підняла очі на Грега, кусаючи внутрішню сторону щоки, й сказала несміло:

— Насправді мови вони не знають, але зауваж, що всі співбесіди проходили в одному місці. Це все, що я можу сказати.

— Але ж…

— Правда, не можу.

Якось це було дивно. І те, як вона зашарілася й відводила очі… Схоже, деякі технології в Біготі таки залишились, і щонайменше одна з них використовувалась тут, у Центрі. 

Цікаво, чи випаде йому шанс знов потрапити до тієї кімнати? Знаючи навіть таку крихту інформації, можливо, Грег зможе дізнатись ще щось цінне? 

— Ну що ж, — сказала Адалінда після короткої перерви. — Як і обіцяла, тепер матимеш трохи вільного часу. Рекомендую поки піти поїсти. Але загалом, думаю, на сьогодні ти вільний. Процедура займає певний час, і нам нічого не лишається, окрім як очікувати. 

— Добре, зрозумів, — хлопець поспіхом кивнув. — М, Адаліндо? Може, складеш мені компанію за обідом?

Вона не очікувала такої пропозиції, проте усміхнулась, киваючи.