В кімнаті стояла тиша, що цілком влаштовувало Марелія, однак Мірту доводило до сказу. Не вважаючи це за проблему, чоловік продовжував насолоджуватись спокоєм. Відкинувши голову на спинку дивану, вже починав куняти, ігноруючи навʼязливі думки.
— Не вірю, — порушила тишу дівчина. Вона сиділа в кріслі, притиснувши до себе коліна, й здавалась беззахисною дитиною. Однак крові могла випити більше за Марелія чи Елайзу. Фігурально.
Останні пів години вони займались політичними дебатами, й, здається, думати, що вони скінчились, було зарано.
Марелій важко зітхнув.
— Сонечко, я не забороняю тобі молитись на Освіля. Кажу лише, що він слабкий лідер.
— Але ж він організував для нас місце… — Мірта почала говорити по колу.
— … десь у пустелі, далеко від фронту, — продовжив за неї Марелій. — Він не має жодного плану. Достатньо розумний, щоб усвідомити нашу цінність, і тією ж мірою неосвічений, аби скласти для нас відповідні задачі. Припини, Мірто. Його країна не воює вже довгі роки. Не сумніваюсь в його щирому бажанні закінчити війну, але тримати достатньо сильних істот в ізоляції — марна витрата ресурсу.
— Але ж…
— І тримати нас в цьому чортовому готелі — так само марна трата ресурсу.
— Тоді чому ти погодився? — вона обурено схрестила руки.
— У мене, на відміну від тебе, немає гострої потреби закінчити війну. Тож я цілком нормально почуваюсь, отримуючи безкоштовну їжу і віскі. Та це не значить, що я не в змозі оцінити потенціал Освіля в цій справі. Він класний мужик, але не для військового лідера. От турагент з нього непоганий, — на підтвердження своїх слів Марелій ліниво потягнувся за мʼясом на тарілці з асорті. Чоловік дійсно собі ні в чому не відмовляв. — Можливо, політик для Механікоса також. Он, вони досі не ввʼязались у війну, і на них досі ніхто не хоче напасти, — жуючи, додав Марелій.
Мірта якийсь час мовчки дивилась на нього, а тоді різко знизала плечима. Вона, здається, хотіла сказати щось — Марелій бачив, як смикаються кутики її губ. Та дівчина передумала, підвелась й підійшла до вікна. Вона єдина, хто взагалі не виходив з номера за останні кілька днів. По ній було помітно, наскільки дівчині некомфортно знаходитись тут. В цьому місці. В цій країні. І все ж, Мірта була тут. Хоча навряд дівчина цінила компанію Марелія сильно вище, ніж Елайза. Мабуть, якби знала мову, так само б тікала щодня зранку й до вечора, аби тільки не бачити його.
— Я часто замислююсь над тим, що ліпше було б просто осісти десь далеко звідси. Шлях у Механікос нам закритий, але… Існують й інші країни, — нарешті сказала дівчина. Її голос був таким тихим, що Марелій й не був впевнений, чи почув її, чи йому просто здалось. Тим часом вона продовжувала: — Жили б собі на узбережжі якоїсь мирної країни. Працювали б, насолоджувались життям. Може, нам варто так і вчинити? Одразу, як знищимо Центр.
Марелій пирхнув, беручі з тарілки ще шматочок делікатесного мʼяса. Така наївність була неочікувана зі сторони Мірти. Вона не боєць, як і Джост, і все ж вона тут. Хоча могла б вже давно кинути цю справу. І все ж, залишалась тут через нього. Марелій не розумів цього звʼязку. Як зовсім чужі люди привʼязались одне до одного? Чому вона готова бути тут зараз заради Джоста? Чому заради нього Мірта була готова йти на страшенні ризики й руйнувати Центр? Вони навіть не рідня, а й це насправді майже нічого не значило.
— Ти вільна йти в будь-який момент, Мірто. Насправді ніхто, навіть Джост, не тримає тебе, — помітив Марелій.
Дівчина обернулась до нього й усміхнулась.
— Знаю, — мовила вона гучніше. — Та я хочу, щоб він був у безпеці. Хочу, щоб місце, що довело його, перестало існувати.
— Його довів я.
— Над вами всіма знущались у Центрі. — Бачити співчуття в її погляді виявилось важчим, ніж Марелій міг уявити. Мірта мала проклинати його. Мала ненавидіти. Натомість вона дивилась із розумінням. — Скільки років вам тоді було?
Він не відповів. Підвівся, й, глянувши на дівчину ще раз, попрямував до виходу. В грудях ніби щось застрягло. Дихати на мить стало важче, та він із цим впорався, зробивши глибокий вдих.
Як тільки Мірта може виправдовувати його?
#972 в Фентезі
#3256 в Любовні романи
#772 в Любовне фентезі
магія, від ненависті до щирих почуттів, інший світ технології експеременти
Відредаговано: 09.11.2024