Розділ 18

Повернувшись до номера, Елайза взяла плед й попрямувала до дивану наосліп, не бажаючи запалювати ламп. Мірта, мабуть, спить в їхній кімнаті. Однак дівчина не хотіла перевіряти, чи прокинеться вона задля нотацій. 

— Ей, — Елайза обернулась, вкрившись пледом. Марелій стояв позаду неї, здивований.

— Не хочу йти в кімнату, — знизала плечима дівчина. 

— Спи в моїй. 

Не втримавши смішка, Елайза відвернулась від чоловіка. Може дівчина і була в його кімнаті, та те було в день. Спати вона там не збиралась. 

Важкі кроки попрямували в її бік. Чоловік зняв свою накидку, обережно склав її на спинці дивана. Склавши ноги на стіл, Елайза в напівсні спостерігала за тим, як капітан розстібає манжети своєї сорочки, потім розвʼязує корсет. Вона не усвідомлювала нічого до того, як Марелій сів поряд із нею на диван.

— У тебе є кімната, — нагадала дівчина, спостерігаючи за тим, як Марелій вкривається іншим пледом. 

— Я залишу її тобі.

— Я не буду спати у твоєму ліжку. 

— Ти вже спиш у моїй голові. — Побачивши, як зблиснули в темряві дівочі очі, Марелій зі смішком додав: —  Я маю на увазі звʼязок. Коли набридне корчити з себе героїню на дивані, можеш зайняти моє ліжко. Я буду тут.

Демонстративно закривши очі, чоловік поставив крапку в розмові. Якийсь час Елайза мовчки спостерігала за його диханням, нагадуючи собі, що ця людина — все ще капітан. Дивно, та ця думка не викликала у неї дисонансу, й не змушувала її забажати сховатись від нього. Можливо, у всьому винне емоційне перенапруження, й дівчина просто не могла зараз відчувати сильних емоцій, як от страх перед ним. 

— Марелію? 

— М? 

— Навіщо тоді ти став капітаном, якщо не в надії закінчити війну? 

Чоловік відповів не одразу.

— Бути частиною системи простіше. 

— Тоді нащо ти пішов звідти? 

Цього разу пауза затягнулась. 

— Не знаю. 

Марелій, здається, збирався сказати щось ще, однак в останній момент передумав. 

Елайза вже засинала, аж раптом, в темряві почувся тихий шепіт нової знайомої:

— Цікаво дізнатись більше про цей звʼязок між ларданською відьмою та капітаном.

“Я не ларданська відьма. Їх не існує” — подумала лише дівчина перед тим, як остаточно провалитись у сон.