Розділ 10

Вони не спали до самого ранку — Ерік, Кора та Джост відправлялись ще до світанку, і пропустити прощання було б надто грубо навіть для Елайзи. Махнувши рукою на прощання, дівчина відчула легке ніяковіння, спостерігаючи за обіймами Мірти й Джоста. Обіймаючи її за плечі, чоловік дивився кудись у простір позаду неї. Хвилину тому Джост посміхався. Жартував разом з іншими, що вони повернуться першими й фори їм не варто було давати. Та тільки його обличчя зникло з поля зору Мірти через обійми, погляд Джоста змінився. Він був спустошеним. 

Одна коротка мить, а тоді вони розірвали обійми. Елайза відвернулась, почуваючись, ніби підглянула чужий секрет. Дівчина небагато знала про їхні стосунки. Лише те, що як Ерік з Корою, ці двоє не відлипали одне від одного. Хіба тільки не цілувались. 

Дійшовши до ліжка після прощання, Елайза миттю відключилась. Навіть уві сні її пальці міцно стискали блокнот. 

Їхня група вирушила лише ввечері. Подорож від початку обіцяла бути довгою — намагаючись відшукати те дивне озеро на політичній мапі світу, дівчина знайшла й Бігот. Країну, у яку вони вирушили. Лише в потязі вона почула, як Мірта і Грег обговорювали план. Доки Марелій пив віскі й витріщався у вікно, Грег пояснював ясновидиці їхній маршрут. Вони оминуть дві країни до того, як опиняться в Біготі. Мають оминути Механікос, їх висадять з потяга у країні, назви котрої Елайза ніколи в житті своєму не чула. Тоді вони сядуть на інший транспорт і продовжать свій шлях. Заїдуть до Бігота з іншого боку, й так вже дістануться місця призначення. Марелій вже домовився про житло, але не анонсував, де саме вони залишаться. На питання про це лише посміхався у своїй манері, що фактично могло означати будь-що. 

Коротаючи час у потязі, Елайза розглядала блокнот. У дівчини не було змоги погортати його раніше, та зараз вона, нарешті, помітила, що сторінки перестали бути порожніми. Тепер їх зайняв текст. Що найдивніше, він написаний ларданською.

Та, щойно дівчина почала читати пошепки, літери немов ожили й почали набувати блакитного відтінку. Елайза навіть не замислювалась — одразу закрила блокнот й поспіхом прибрала його, краєм ока помічаючи на собі погляди інших. 

Дівчина їх проігнорувала. Доведеться продовжити експеримент із привидами пізніше, коли вона залишиться наодинці.

Тоді Елайза знайшла нову розвагу — взяла якусь книжку з полички. На вигляд доволі дивна. Тверда палітурка, акуратне тиснення. 

Раніше дівчина не знаходила часу на читання. В боротьбі за виживання важко було навіть уявити собі подібне хобі. Хобі в цілому. Однак, виявилось, годинами сидіти схилившись над книжкою може бути дійсно цікаво. Це виявився любовний роман, головна героїня якого безмежно закохалась у сумнівного хлопця. Вони сперечались, скандалили, й закріплювали свої сварки дивовижним сексом. Потім виявилось, що герої книжки — істина пара одне для одного, й саме тому попри все їх так тягнуло одне до одного, попри всі негаразди. Попри те, що вони були абсолютно різні. Не підходили одне одному. Читаючи ці розʼяснення, Елайза насупилась. Погляд її невільно піднявся до чоловіка, що сидів біля вікна по діагоналі попереду неї зі стаканом віскі. Чи можна їх вважати за істинну пару? Хіба Марелій, попри його характер, міг би сподобатись дівчині лише через цей дивний зв'язок між ними? 

Він сидить у Елайзи в голові. Це факт. Але жодного разу в дівчини не виникало такого відчуття, що саме з Марелієм вона має бути. З чого? Природа лише пожартувала над ними, й тепер Елайза знає, коли й де він знаходиться, а він знав те саме про неї. Однак цей звʼязок точно не змусив їх подивитись одне на одного по-іншому.

Немов відчувши на собі погляд, Марелій різко підняв голову. Їхні очі зустрілись. Елайза купу разів чула плітки інших робітниць їхнього казкового палацу про те, який капітан красунчик, та сама так не вважала. В Марелія точно є свій шарм, але навіть Елайза не вважала себе настільки божевільною, аби навіть уявити собі теплі почуття до когось на кшталт нього.