Розділ 9

Щойно вони повернулись до будівлі, одразу наткнулись на президента, що говорив з Еріком і Кейт. 

— … Отже, вибори… — щойно Освіль побачив Марелія з Елайзою, одразу замовк на півслові. Ледь помітне здивування промайнуло на його обличчі. Чоловік зупинив погляд на губі Елайзи, й дівчина одразу ж витерла цівку крові під нею. Марелій насупився і відвернувся від Елайзи. Дівчина ж, користуючись моментом, одразу підійшла до президента.

— Я думала, завтра відбувають лише Ерік та компанія, — заявила вона. 

Розуміючи, що розмови не уникнути, Освіль запросив всіх до зали для нарад. Марелій неохоче пішов за ними й зупинився у проході. Схрестив руки й, притулившись до дверного отвору, чоловік спостерігав за рухами президента. Його руки рухались короткими ривками вздовж стола. Пальці знайшли папірці на стільниці й ледь помітно стиснули їх. 

Нервозність не була притаманна президентові.

— Як я вже поділився із нашими колегами, в Механікосі стартують вибори, а отже, я маю бути в столиці деякий час. І, що більш важливо, вас точно не повинно бути тут…

— Хіба вибори — щось непередбачуване? — втрутився Марелій зі своєю фірмовою посмішкою на обличчі.

— Непередбачувано в них лише те, що Жерар висунув свою кандидатуру. Для нашого маленького проєкту він надто ризикована персона, — поділився Освіль.

— Жерар — це той, що стояв за пошуками Кори? — уточнив Ерік, однак відповіді на його запитання ніхто не розчув — щось гучно впало й розсипалось по підлозі позаду. Елайза, як зазвичай не зацікавлена у розмові, почервоніла, піймавши на собі всі погляди у цій кімнаті, й нахилилась, ховаючись від поглядів за столом.

— Така незацікавленість у політиці межує з дурістю, — хмикнув Марелій. Елайза продемонструвала чоловікові середній палець. 

— Ну, тебе політика цікавить лише у розрізі, як на ній розбагатіти, — на його диво, ці слова належали Кейт. Дівчина стояла між ним і Освілем, немов не знаючи, куди їй подітись. Мала б стояти біля президента, однак вона була надто зачарована Марелієм, аби зійти з його орбіти. — Навряд це можна вважати досягненням.

— О, не згоден. Заробляти на політиці також треба вміти, і не кожному це дано. А ще треба враховувати ризики, обираючи сторону… Для цього дійсно треба багато розуміти. І вже вибач, сонечко, якщо мої принципи не збігаються з твоїми, — на мить посмішка Марелія стала ширше. Навіть Освіль з Еріком відвернулись від розмови, мимоволі ставши свідками цієї розмови. 

— Що ж, ви дійсно варті одне одного, — крізь зуби заявила Кейт.

Кинувши осудливий погляд на чоловіка, а тоді — на Елайзу, вона забрала папірці з рук президента, й протиснулась повз Марелія, зачепивши того плечем. Дивлячись їй вслід, чоловік лише хмикнув. 

— Твоя подружка що, ревнує? — здається, це вперше за довгий час Елайза розсміялась. Щоправда, дуже швидко про те пошкодувала і знов торкнулась пальцями губи. 

Президент тихо відкашлявся, привертаючи до себе увагу. Іноді його тактовність здавалась таким самим чудом, як і їхні здібності. Марелію було байдуже, чи хтось дізнається те, як він проводить вільний час, однак він не очікував, що Кейт поведеться так… Очевидно.

— Якби там не було, а Жерар дуже невигідна для нас кандидатура. Якщо він прийде до влади, влаштує полювання на людей зі здібностями, — сказав Освіль, змушуючи Еріка на мить завмерти. — Тож, зараз я потрібен у столиці, а ви маєте власні завдання. Я відповів на запитання, пані Елайзо?

— А? — дівчина, здається, лише зараз відірвала погляд від свого блокнота. Вона вже й забула, що питала про відправлення. Факт є факт, вони їдуть вже завтра. Має значення лише це.