Розділ 5

Наступного ранку слова Грега і Мірти підтвердили. Судячи з того, що більшу частину зборів Освіль не зводив погляду саме з неї, складалось відчуття, що їх тут в принципі зібрали через Елайзу. Аби дівчина закарбувала собі в голові: вона не має інших опцій. 

Ерік, Кора і Джост вирушать за Сандерсом. Джост вміє ставити правильні запитання, тож відстежити Сандреса буде простіше. А Кора та Ерік типу сильні й все таке… Коли Елайза, не витримавши, прямо запитала, чи може доєднатись до їхньої компанії, президент залишився непохитним. 

— Жодних змін. Ви з Міртою і Марелієм будете страхувати Грега. Я не можу пустити тебе на пошуки Сандерса. У Біготі тебе ніхто не знає, і ти дуже сильна, — чоловік трохи схилив голову, виказуючи їй свою повагу, — ми мусимо скористатись цим. Відправити тебе на іншу задачу — марнування твоїх талантів. 

Елайза машинально усміхнулась, приймаючи цю відповідь. Вона показала себе сильною і навіть божевільною. Ніхто крім неї не палив людей у цьому залі, а враховуючи, що двоє з присутніх були на війні, це неабияке досягнення. 

Відвертаючись від Освіля, дівчина на мить перехопила погляд Марелія. Той дивився на неї поглядом, який важко було прочитати. Одразу після зборів Грег схопив її за лікоть, аби дівчина не втекла, як робила зазвичай, і гукнув Марелія та Мірту. 

Елайза закотила очі. Навіть якщо вони в одній команді, це не зобовʼязувало дівчину водити дружбу з капітаном. Вона була впевнена, що чоловік тієї самої думки, та, на її здивування, Марелій підійшов до них. 

— Як гадаєте, чи має сенс потренуватись трохи перед тим, як ми вирушимо на місію? — судячи з голосу Грега, він був у захваті від майбутньої місії. Елайза знов закотила очі. На щастя, Мірта озвучила її думки:

— Можливо, тобі й варто потренуватись, і поспілкуватись з Марелієм, аби розуміти, до чого готуватись насправді. Не впевнена, що все буде так легко, як можна подумати, зважаючи на твій ентузіазм, — Мірта зробила коротку паузу, а тоді додала те, з чим Елайза зовсім не була згодна: — Можливо, Елайзі також варто приєднатись до вас. Ви втрьох здатні битись.

— А ти будеш сидіти з туманним виразом обличчя і щось там передбачати? — вкрадливо поцікавився Марелій. 

Дівчині сподобалось спостерігати за тим, як ясновидиця поглянула на капітана сповненим холоду поглядом. Елайзі доставляло неабияку радість усвідомлення того, що не лише їй не подобається Марелій. 

— Саме так, — відповіла Мірта і вже готова була йти, та Грег перервав її:

— Якось це не дуже по-командному. 

Ясновидиця застигла на місці. А тоді повільно повернулась до них знову. 

— Я намагаюсь зібрати докупи свої видіння. Можу зайнятись цим біля вас, поки ви тренуватиметесь. 

Елайза здалась й покрокувала за ними. Грег попереду неї щиро радів “командній роботі” й ледь не підстрибував від щастя. Спостерігаючи за ним, дівчина ніяк не могла зрозуміти, як Грегу вдалося зберегти в собі дитину. Зазвичай вона на це закачувала очі, але насправді десь в глибині душі заздрила цій безтурботності. 

Деякий час капітан тренував хлопця. Мірта сиділа в позі лотоса на підлозі біля стіни, закривши очі. Елайза ж сиділа поряд із нею, підібгавши коліна до себе, й спостерігала за тренуванням. Марелій, на диво, завзято вчив Грега. Пояснював хлопцю його помилки, показував, як ліпше рухатись й відбивати удари. Грег хапав кожний ковток інформації. Дивлячись на нього в дії, Елайза невільно визнавала — серед людей, що мали надзвичайні здібності, Грег знайшов достатньо мотивації, аби не поступатись. 

— Гей, — Елайза спіймала на собі погляд Марелія. На його обличчі зʼявилась крива посмішка. — Ти там також зайнята видіннями?

Елайза насупилась.

— Ходи сюди, покажи Грегові як треба.

Капітан відверто посміхався, однак Грег відійшов в сторону, поступаючись місцем Елайзі. 

— У тебе ж немає крові, — пирхнула дівчина. Струсивши з сукні невидимий пил, Елайза стала навпроти нього. Понад усе їй кортіло стерти цю дурнувату посмішку з чоловічого обличчя. 

— Однак я дозволю користуватись тобі твоєю, — сказав Марелій поблажливо, якщо не знаючи, то підозрюючи, що після цих слів дівчина принципово не використає ані краплі крові. 

У цій бійці її бісило все. Він поводився як джентльмен спочатку — дав дівчині вдарити першою. Лише мʼяко відбивав її удари, але навіть не намагався завдати Елайзі шкоди у відповідь. 

— Якщо хочеш, аби я старалась, можливо, варто поводитись відповідно, — помітила Елайза, коли чоловік, перехопив її кулак. Марелій потягнув дівчину на себе й розвернув, притискаючи спиною до себе. За мить вона відчула його дихання на своїй шкірі. 

— Нащо? — навіть в його тихому голосі відчувалась посмішка. — Ти ж знаєш, без крові це не має сенсу.

Її дихання збилось. В обіймах капітана Елайза почувалась у справжній пастці. Вона не хотіла знаходитись поряд з чоловіком. Може дехто у цьому місці й фанатів по Марелію, та це точно не про неї. Капітан просто огидна людина, не більше. 

— Тоді нащо запропонував мені тре… — почала дівчина, помітно нервуючись, але тут їх перебила Мірта:

— Ви! Ваш стогін при свічках.

Хватка Марелія на мить ослабла, коли той кинув здивований погляд на ясновидицю, і Елайза скористалась цим, вибираючись з його обіймів.