ЕПІЛОГ

Навколо було тихо. Сьогодні було четверте квітня. За вікном лише помалу починало світлішати. Кетрін вимучено лежала в ліжку, але, не дивлячись на це, її душа співала. 
Раптом у двері хтось впевнено та навіть нетерпеливо постукав. «Зайдіть», - тихим хриплим голосом мовила жінка. Двері тихо відчинилися і до палати увійшов Даніель. Він побачив свою змучену, але щасливу дружину, а поруч із нею крихітне, новонароджене немовля. Вона впіймали погляди одне одного. Це було щось невимовне. Чоловік зробив крок назад, збентежено прикриваючи рот рукою. Він повільно видихнув та підійшов до дружини, присівши перед нею навпочіпки. Те, що вони обоє зараз відчували, неможливо описами звичайними словами. Він поцілував руку дружини, тримаючи свій погляд на дитині. Чоловік проковтнув слину, протерши пальцем нижню повіку, та тремтячим голосом запитав:
-Це... Ц-це моя донька? 
-Так, - посміхнулася Кетрін. 
-Я став татом?.. Невже це відбувається насправді, - прошупотів Даніель, - глянь, у неї твої щічки). 
-І твій носик). 
Кетрін опустила погляд на доньку і, знову глянувши на Даніеля, промовила:
-Візьми її.
-Що я?! Я не вмію, - збентежено мовив чоловік. 
-Вона розміром з твою руку, давай). 
Він зніяковіло поправив волосся, обережно беручи крихіткк на руки. В цей момент відчулося щось незвийчайне. Таке, чого Даніель ніколи не відчував. Це сколихнуло його душу, пробудивши ще більший потік емоцій. Він зконфужено всміхнувся, повільно видихаючи. Кетрін  підійняла на нього погляд та, помітивши на його бліді щоці сльозу, вражено запитала:
-Даніель, ти що плачеш? 
-Так, - відповів чоловік, знову протерши повіку, - я плачу від щастя, Кетрін. Я просто щасливий. 
Наступного дня у палаті було багато людей. Алекс, Лаліт, Даніель Олівер. Всі вони, окрім двох останніх, обступили Кетрін, вітаючи її та милуючись немовлям. Даніель дивився на дружину, на доньку, на "гостей". Раптом він криво посміхнувся та промовив:
-Олівер? 
-М? - глянув на нього Браун. 
-Пообіцяй мені, що, якщо зі мною щось станеться, ти подбаєш про мою доньку. 
-Дан... 
-Просто пообіцяй, - перебив чоловік. 
-Гаразд, - зітхнув Олівер, - я обіцяю.

The end?..♡