Глава 1

 Вона лежала на ліжку в своїй кімнаті. А я сидів на ній. Її золоте волосся розпатлане від того що вона боролася зі мною, вона хотіла жити. Але я виявився сильнішим.  В її синіх очах назавжди залишився тваринний страх, наче олень який попав в світло фар машини. Вона була вдягнута в гарне синє плаття що добре доповнювало її гарні очі. В її животі 17 ножових ран. 

Моя дівчина Лінда, моя Лінда вбита, а вбита вона мною. Я сидів на ній, мій одяг, лице руки і ніж в її крові. Я швидко встав зібрав речі і втік до себе додому. 

Було вже 23:00 людей на вулиці майже не було того я непоміченим потрапив додому. Пройшовши додому я швидко закрив двері. І поглянуши  в дзеркало в ванній кімнаті я побачив своє перелякане відображення. Щоб ви краще розуміли як я виглядаю то мій зріст 175 см,  підтягнута статура, бо я займався карате в підлітковому віці і зараз тримаю своє тіло в формі. В мене коричневе пряме волосся до пояса, зелені очі, чорні брови. Я вдягнутий в чорні прямі брюки, білу рубашку, чорні черевики. Моє лице, руки, біла сорочка і штани замазані кров'ю моєї дівчини. Мої зелені очі розширені і виражають страх, з них починають текти сльози. І ось я тридцятирічний чоловік, успішний хірург з майбутнім і кар'єрою вбив людину, хоча я починаючи вчиться в медецинському давав клятву що буду тільки лікувати людей а не вбити. І я порушив клятву. 

 Ні. Ніхто не має дізнатися що вбивця я. Нехай ще поліція доведе що це я вбивця. Якщо скажуть що там мої відбитки то це ясно, я її хлопець я був в неї вдома в гостях. - тихо я кажу собі для заспокоєння. 

Я роздягнувся, одяг з кров'ю я вкинув в пральну машиу, засипав прального порошку і включив пральну машину. Потім я прийняв гарячи душ, помив голову з шампунем. Після душа витерся рушником, вдягнув чистий одяг і феном висушив волосся. Потім випив свого улюбленого чаю каркаде. Після цього ліг спати. 

Прокинувся я як завжди о шостій ранку. Приготував собі сніданок, поснідав, почистив зуби і вмився. Потім я перевдягнувся в білу сорочку, чорні прямі брюки, в мене пара брюків і сорочок. Я причесав і вирівняв своє волосся. Взяв свій телефон, ніж яким вбив загорнув в хустинку, взувся в чорні черевики. Вийшов з своєї квартири і закрив двері. 

Зараз виходила з квартири напроти моя сусідка баба Люда. Їй 76 років, до неї іноди приїзджали її внуки Оленка і Мишко. І я бачив іноді як бабуся на гойдалках катала внуків. Я всміхнувся сусідці. 

- Доброго дня бабо Людо. Куди цього ранку йдете? На базар? В лікарню?                                                                     - Та сьогодні в лікарню, до лікаря свого. Сустави болять, спати не можу. Може якісь ліки мені випише.   - Правильно не можна нехтувати своїм здоров'ям. В вас ще внуки є, а їм потрібна бабуся.                                  - З внуками в мене все добре синку, а тобі от дружина потрібна, тобі вже 30 років, а досі дружини не маєш, про дітей вже промовчу. І я тобі казала що волосся потрібно зробити коротшим, не можна щоб чоловік мав довге волосся як в жінки.                                               - Баб Людо я вже вам казав що мені так подобається і я так і далі ходитиму. Добре, мені вже час на роботу йти, потім побачимося.  

Після цього я пішов на роботу, по дорозі зайшов в кафе купив собі лате і своїй подрузі яка теж хірургом працює в лікарні айс-лате. Прийшовши на роботу я в Тамари Василівни взяв ключі від кабінету в коридорі зустрів свою подругу хірурга Джесіку. Я віддав їй айс-лате.                                                                                               - привіт Джесіко. Як завжди гарно виглядаєш. Ось я тобі айс-лате купив.                                                                   - Дякую Такеро, але не потрібно, в мене є свої гроші і я б могла сама собі купити. Ти мені кожен ранок його копуєш. Мені аж ніяково.                                                        - А що? Чому я не можу щось приємне робити для подруги. Я всім друзям роблю подарунки, ти ж знаєш що я люблю робити іншим подарунки.                               - Ну добре. Знаєш. Тут таке діло. Я думаю що мене хтось переслідує. Я хвилююся Такеро.                               - Справді? А що дало тобі такі підстиви вважати?            - Я тобі після роботи розповім. Бувай.                                - Ну добре. Бувай. — сказав я і пішов до свого кабінету. 

Чорт, невже вона здогадалася?  Що я не так зробив. Вам напевно цікаво дізнатися що таке. То якщо коротко в мене був старший брат. І він зустрічався з Джесікою в них все було добре,  а потім ні з того ні з цього він зробив самогубство, то я слідкую за Джесікою і навіть став її другом щоб дізнатися, що тоді сталося. І повіртея дізнаюся.