Зірочка на курорті

🐴 

Жила-була на хуторі кобила на ім’я Зірочка.
І не дивіться, що їй було вже не сімнадцять — вона все одно блищала! Правда, блищала більше не гривою, а характером: то блискавкою, то громом.

Фермер якось сказав:
— Зірочко, ти мені як родина. Але бачу — втомилась. Пора тобі на курорт!
— На який ще курорт? — насторожилась вона. — Це де старих кобил відправляють, щоб не заважали молодим?
— Та ні, — махнув рукою фермер. — Там і травичка м’яка, і масаж копит, і фітнес із молодими інструкторами.

“Фітнес із молодими інструкторами”…
Це слово Зірочка запам’ятала. І вже через годину пакувала сумку: гребінець, дзеркальце, найкращу підкову — мало що там за програма.

---

Курорт виявився справжнім раєм:
озеро блищить, музика грає, жеребці молоді, усі з м’язами, як із реклами вівсянки.
І тут до неї підходить один — чорний, блискучий, з посмішкою на мільйон морквин.
— Добридень, пані! — каже. — Я інструктор Грім. Буду вашим тренером.

“Мій тренер…” — Зірочка мало не втратила рівновагу.
— Молодий чоловіче, я ще бігала, коли вас іще в сідлі не було!
— Тим цікавіше, — усміхнувся Грім. — Почнемо з розминки?

Розминка почалась із простого — нахилів.
Але вже на третьому Зірочка пробурмотіла:
— Якщо ще раз нахилюсь, у мене відвалиться минуле життя.

---

Після тренування вона з гордістю стояла біля дзеркала й казала сама собі:
— Так, може, я не молода… але зате ніхто не скаже, що я стою без діла!

Увечері Грім запросив її “на чай”.
Зірочка погодилась, але взяла з собою термос і ковдру — “бо вік зобов’язує думати не лише серцем, а й попереком”.

Вони сиділи біля озера, дивились на зорі.
Грім шепоче:
— Ви така… незвичайна.
— Звичайно, — відказує вона. — Бо звичайні кобили по курортах не їздять!

---

Наступного ранку всі інструктори махали їй на прощання, а Грім навіть пробігся поруч із возом і крикнув:
— Повертайся, Зірочко!
— Якщо доживеш! — підморгнула вона.

Повернувшись додому, Зірочка щодня вставала перед світанком, розчісувала гриву й казала у відро-дзеркало:

> “Так, моркву я вже не гризу ночами…
Але як захочу — ще не таке покажу!”

І фермер помітив: відтоді в її очах знову з’явився блиск — отой самий, за який колись її й назвали Зірочкою. 🌟