ПРИГОДИ ПОТІЧКА. Водорість і Пісочок

Тим часом Потічок доплив аж до самого моря. Він не подумав, що ведмедик біжить, а не пливе, а це набагато повільніше.

Наш бешкетник Потічок ще ніколи не бачив таких великих хвиль і так багато риб. Та найбільше його  увагу привернула  кольорова травичка. Від тих кольорів, здається, водичку ніби хтось зафарбив. Довго роздивлявся Потічок яскравий ребус, аж поки  найстарша хвиля не сказала, що ту красуню звати Водорість. Потічку подобалось за нею спостерігати та найбільше –  слухати про неї розповіді. Якось Хвиля, гойдаючи його на своїх сивих вусах,  розказала  захопливу історію:

– Водорість народжує бульбашку, хапаючи сонячні  промені. Тому Водорість завжди тягнеться  своїми ручками догори. Але одного дня вона стала зовсім сумненькою. Сумувала, бо жила одна у такому великому морі – через це й  заплакала. А білому Пісочку, що непорушно лежав собі на дні,  стало шкода її. Йому так дуже хотілося її розвеселити, та не знав як. І подумав: «Я станцюю свій улюблений танок для неї».

Раптом у воді закрутилася кулька маленьких піщинок. Ті піщинки одна за одною посідали на її кучеряві листочки. Водорість похлопала очками туди-сюди, їй стало лоскотно і вона засміялася, так щиро і голосно. Але згодом знову заплакала.

– Чому ти плачеш? – спитав у неї  Пісочок

–  Бо я зовсім саменька. А мої мама і тато, братики й сестрички...

–  Де вони?

– Захворіли.

– Вони захворіли?

– Так. Захворіли, бо не могли ловити промені  Сонечка.

– А куди поділися промені?

– Їх застелила велика чорна пляма  на поверхні моря.

Тоді  Пісочок подумав і сказав:

–  Давай я буду вашим  сонечком.

Водорість усміхнулася й промовила:

– Ти дуже хороший Пісочку, але нам  треба Сонечко. Якщо не буде Сонечка, то не буде й нас. А якщо не буде нас  – море не зможе дихати. Воно дихає  бульбашками.

– А що в тих бульбашках?

–  Повітря.

– То що, всі риби помруть, бо у моря не буде повітря? То що ж буде? – зацікавлено питав Пісочок.

–  Не буде свіжого вітерцю на березі.

–  А навіщо берегові свіжий вітерець?

–  Аби було легко дихати...

«Допитливий  Пісочок дуже нагадує мене», – подумав Потічок, слухаючи.  

Потічку також   цікаво усе на світі: нащо морю дихати?  Що то за велика пляма на його поверхні і хто її зробив? Де закінчується море?