Розділ 3

  Діана відкинула гнітючі сумніви і далі продовжила переписуватися з Валерієм. Хлопець якийсь час був дуже милий, стриманий. Десятикласниця розслабилася. Скромні компліменти і милі балачки з Валерієм дуже їй подобалися. Почали народжуватися почуття. У школі більше не виникало проблем через її інтернет друга. Дівчата своїм інтересом і, деколи, відвертою заздрістю продовжували підігрівати у Діани бажання далі спілкуватися з таким класним хлопцем.

  Хоч би й хотіла, не змогла б приховувати від однокласників і інших друзів свого шанувальника, бо Валерій регулярно постив на її сторінці якісь романтичні картинки, лайкав її фото, коментував, засипаючи гарячими компліменти. Ну, як можна не радіти? Діана танула з кожним днем.

  Не помічала, коли все більше і більше розповідала Валерієві подробиць про своє життя, школу, маму, бабусю в селі. Про басейн, у який часом ходить з подругами, де гуляє з собакою. Хлопець, наче теж розказував щось про себе. Але, якось розмито, ніяких конкретних подробиць про місце проживання, чи універ. Та Діана зовсім не придавала тому значення. Головне, що в нього неймовірна посмішка і щире серце.

  Одного вечора, повернувшись з басейну, дівчина отримала повідомлення від Дубенка:

  «Привіт, сонечко. Я бачив тебе сьогодні в басейні. Ти неймовірно гарна. Чесне слово, ти найспокусливіша дівчина, яку я знаю. А в купальнику, взагалі...»  ̶ смайлик, що облизується, ще кілька, що показують люкс. — «Красунечко, благаю, вийшли мені свою фотку в купальнику.»

  Діана прикусила губу, мимоволі почервоніла, прочитавши таке. Що робити? І приємно, і... Трохи якось... Страшнувато. Він ходив в басейн подивитися на неї? Упс... Почала хвилюватися. А, що далі? Зустрінуться там? Але ж вона не збиралася зустрічатися з хлопцем. Ох... Геть заплуталася. І хочеться, і колеться. Відповіла йому:

  «Валєр, вибач, але я не вишлю тобі такого фото. І не готова зустрічатися з тобою офлайн. Будь ласка, зрозумій.»

 Хлопець відповів:

  «Не бійся, крихітко. Я тебе не ображу. Чесно. Просто хочу бачити тебе. Не стримався, пішов у той басейн. І не шкодую.» — і смайлик, що підморгує. Діана завагалася. Але не вислала йому такого фото. Натомість отримала у відповідь сумний смайлик і повідомлення:

  «Шкода, красунечко. Але твоя скромність дуже мені подобається. Чесно. Хоча, про себе такого не можу сказати. Я не такий сором’язливий.» — і вислав фото своєї м’язистої спини, аж до половини попи. Запитав:

  «Як тобі? Бачиш, я не жадібний. Тепер твоя черга. Будь ласочка...» — і смайлик з руками складеними, як для молитви. Діана шокована. Саме була у ванній кімнаті. Сіла на край ванни, задумалася. Може щось йому вислати? Ну... Хоча б... Животик? Ні... Викинула ту думку з голови. 

  З кожним днем спілкування молодих людей все більше зводилося до еротичних тем. Діана так-сяк намагалася пояснювати Валерію, що не хоче заходити далі, не готова і, взагалі, це не в її принципах. Але... Хлопець, наче з усім погоджувався, хвалив за скромність і водночас продовжував схиляти до тем, які його цікавили.

  Непомітно з їх переписки майже зникли балачки про щось серйозне, навчання, справи, друзів. Валерій з кожним днем все наполегливіше випрошував фото Діани в білизні, купальнику. Дівчина не погоджувалася. Та він не здавався. Зрештою почав натякати, що не проти отримати її фото і зовсім без одягу, відверто хвалив деякі частини тіла десятикласниці. Одного разу написав:

  «Красунечко, повір, це дуже несправедливо, що ти приховуєш свою красу від хлопця, який так сильно любить тебе. Твої пишні груди повинні тішити мене, їх фото має бути в мене в телефоні. Не будь такою жорстокою, Діаночко. Хіба я не заслуговую на те, щоб побачити, яка ти без білизни? Не бійся, кицюню, ніхто не дізнається. Я вмію зберігати таємниці.»

   Діана проковтнула клубок у горлі, прочитавши це. Почервоніла. Сидить в коридорі, погладжує улюбленця спаніеля Тузю. Мимоволі глянула на маму, яка саме прийшла з роботи, страшенно втомлена, ставила пакети з продуктами на підлогу.

  Що б  вона сказала, якби дізналася, що Діана висилає свої голі фото якомусь хлопцеві? Як би почувалася? Дівчину сильно кольнуло сумління. Мама не раз подовгу розмовляла з нею, пояснювала, чому краще бути обережною з чоловіками, скромною. Вкотре нагадала собі, що зайшла задалеко. Так далі не може тривати. Відповіла:

  «Вибач, але я не можу. Будь ласка, припини говорити зі мною тільки про моє тіло і свої бажання. Я не хочу більше цього. Мені треба вчитися, а не бавитися в такі дорослі ігри. Якщо не хочеш більше спілкуватися, як раніше, по-дружньому, то краще не пиши взагалі»

  Хлопець розсердився. Відповів:

  «Я дуже розчарований, Діано. Думав, ти щира. А ти знущаєшся з мене. Навмисне розпалила, а тепер кидаєш? Я не заслуговую на таке!» — і сердиті, скривлені смайлики.

  Дівчина не знала, як реагувати. Відчула себе винуватою. Адже справді спілкувалася з ним, дала якусь надію на більше. Хоча, ніколи і близько не писала нічого про якісь дорослі стосунки. Не раз говорила, що вони друзі. Але... Очевидно, Валерій сприйняв це по-своєму.

  Відписала, що їй прикро, але вона не може зайти далі. Просила зрозуміти і не ображатися. Та не знала, що вже запустила механізм, який тепер непросто буде зупинити. Та й чи можливо, взагалі?