Розділ 1

 «Привіт, красуне. Як ти? Вже вдома?» — Діана посміхається, читаючи повідомлення в месенджері від нового друга з Фейсбуку. Як приємно... Красуне... Ех... Частіше б так хтось називав у реальному житті. А то... Хоч і симпатична, наче, а хлопці, якось... В чергу на стоять, щоб комплімент сказати. А так хочеться...

  Хоча, чому у реальному? А це хіба, яке? Він бачить її справжні фото. Все реально. Значить і компліменти щирі.

 «Привіт. Так, я вже прийшла зі школи. Буду вигулювати собаку, а тоді вчити уроки. А ти, як?»

 «Молодець, розумничка. Багато задають?»

 «Та... Досить. Це ж десятий клас. Вистачає. А, як твоя наука?»

 «Дякую. Добре. Скоро іспити. Готуюся.»

  «Молодець.»

 «Дякую. Але важко зосередитися, бо постійно думаю про тебе. Твоя фотка у мене на заставці у всіх пристроях.»

 «Ва-у! Ти серйозно?» — п’ятнадцятирічна дівчина мимоволі червоніє, озираючись, чи не бачить її мама в цей момент. Адже сидить у вітальні на дивані, а мама вже прийшла з роботи. Сьогодні на диво рано.

  «Так, це правда. Ти неймовірна. Така красива, ніжна, дуже мила. Не можу не думати про тебе. Ти найгарніша дівчина з усіх, кого я знаю.» — відписав хлопець. Діана ще більше зашарілася. Приклала смартфон до грудей, щасливо посміхається. Що б відповісти?

  Оце, так... Ніхто ще не казав їй такого. А всі інші знайомі хлопці і однокласники взагалі не вміють так красиво говорити. Максимум, на що здатні, так це щипнути за м’яке місце і ляпнути щось типу: «Класний зад, мала.» А так хочеться, щоб хтось захоплювався, казав вишукані слова. Відчувати себе особливою.

  Валерій за короткий час став таким близьким. Просто необхідним, як сонечко для рослинок. Діана й не помітила, коли встигла так звикнути до цього онлайн друга. Її тягне до нього. Магнітом вабить перевірити, чи не прислав нове повідомлення. Їх переписка стала для юної Діани, мов порція допінгу, яка бадьорить, дарує впевненість в собі, задоволення. Змушує почуватися прекрасною, особливою.

  Розмовляють про невинні речі: навчання, друзів, улюблені фільми, музику. Різне. Просто так. Без жодних вульгарних натяків. Дуже мило і невимушено.

  Що в цьому поганого? Діана і не думала сперечатися з мамою, яка каже, що їй зарано зустрічатися з хлопцями. Але ж... Вона і не зустрічається. Факт. А ця невинна переписка, це... Просто так. По-дружньому. Що тут страшного?

  Діана була впевнена, що новий віртуальний шанувальник, через якого їй заздрять найближчі подруги ніколи не стане реальним, офлайн кавалером. Та він і не пропонує зустрітися. Хоча, живе не дуже далеко, судячи з інформації на його сторінці.

  «Дякую. Мені дуже приємно. Ти теж гарний.» — відписала спітнілими від хвилювання пальцями. Сказала щиро. Валерій і справді класний. На всіх фото високий, стрункий блондин зі злегка підкачаними руками і плечима. А яка посмішка... Ум-м-м... Не можливо залишитися байдужою. І погляд такий грайливий. Просто клас! Мабуть, і голос гарний. Дівчина уявляє собі м’який басистий тембр, хоч ніколи не чула.

  «Дякую. А хочеш покажу тобі свою нову іграшку?» — питає Валерій. Цікаво... Про, що це він?

  «Звісно. Що, це?»

  «Дивись. Як тобі?» — дівчина вражено роззявила рота, коли за мить побачила фото Валерія біля розкішного байка. Стоїть, опершись руками на величезного червоного Дукаті. А посміхається, як... Ого! Та такий мотоцикл, мабуть, мішок грошей коштує. Відповіла:

 «Круто! Де взяв?»

 «Батьки подарували.» — відповів.

 «Класний. Рада за тебе.»

 «Дякую. Я в захваті від цього залізного коня. А хочеш бути першою, кого на ньому покатаю?» — Діана заціпеніла на мить від несподіваного питання. Ще кілька хвилин тому була впевнена, що не хоче стосунків офлайн з цим другом. Рано ще. Він дорослий, студент. А їй ще ого-го... Та й мама нізащо не дозволить. А тепер...

   Ох... Як же спокусливо... Приємно... Ото дівчата в школі заздрили б... Але ж... Ні. Надто це, якось...

 «Вибач, але не можу.» — відписала.

 «Чому?» — не забарилася відповідь з сумним смайликом.

 «Бо не можу. Я ще не готова. Якщо ти не проти, краще давай далі дружити так.»

 «Діаночко, не бійся, я не ображу. Просто покатаємося. Мама не мусить знати.» — написав.

  Дівчина зітхнула. Щось трошки кольнуло всередині. Вона завжди була слухняною, звикла казати мамі правду. Адже вони тільки удвох постійно. Відколи батька не стало, мама найдорожча людина. Хвилюється за Діану. Намагається підтримувати у всьому, хоч і нелегко тепер. Мусить зранку до ночі  працювати, щоб забезпечувати себе і доньку. Не хочеться її обманювати. Переписка з красенем у фейсбук ще куди не йшло, а от ганяти з ним на мотоциклі... Це вже зовсім інше.

 «Вибач, не можу.» — відповіла Діана.

  Наступного дня інтернет залицяльник знову прислав тепле повідомлення з рікою компліментів, від яких Діана не могла не розтанути. А ввечері, несподівано отримала від Валерія фото, на котрому якась спокуслива дівчина у самій лише сексуальній білизні стоїть, опершись об мотоцикл. І підпис:

  «Бачиш, цю кралю? Ти ще гарніша. Повір. Мені будуть заздрити всі хлопці, якщо поїдеш зі мною кататися.»