День другий

Гільдія отро-лиття

     Зранку Ден прокинувся від голосної розмови Трюда з Оттом. Голосні окрики старшого брата пробивалися навіть крізь стіни кімнати Дена.

     - Трюде, ми з татом більше тебе не чекатимемо, - суворим тоном відчитував Отт молодшого брата, - Нам треба провести багато розрахунків. А часу в нас обмаль.

     - Ще хвилиночку. Ну будь ласка, - голосно благав Трюд, напевне, швидко натягуючи одяг, - Вже майже вдягнувся.

     Ден ненадовго замислився, і вже за мить трохи відкрив двері своєї кімнати та прокричав у коридор:

     - Отте, я теж хочу відвідати контору гільдії. Ви з татом йдіть, а Трюд покаже мені дорогу. Я швидко зберуся.

     Оскільки зустріч в палаці Губернатора була запланована лише на полудень, ранок у Дена був цілком вільним. Чому б не подивитися, як виглядає контора гільдії на Друмарі? Таке знання завжди буде корисним. Крім того, Ден не хотів марнувати жодної хвилини свого перебування на Ціанорі. Відлежувати боки він має можливість і в реальному житті.

     За чверть години Ден з Трюдом вже снідали за столом на кухні. Мати Трюда категорично відмовилася випускати хлопців за поріг на голодний шлунок. Її ультиматум був настільки переконливим, що довелося йому підкоритися.

     Будівлі гільдії отро-лиття розташовувалися в парі сотень метрів від подвір’я родини Трюда. Хлопці вирішили йти пішки, оскільки час на запрягання карети був надто довгим. За пару хвилин після виходу з родинного подвір’я вони вже заходили у браму гільдії. Звичайно ж, тато Трюда або Отт попередили працівників про візит Мандрівника світами до їхньої контори. Тож на великому майданчику перед конторою та виробничими будівлями на Дена чекала чимала група робітників, постачальників та перевізників продукції гільдії.

     Всі вони чудово знали в обличчя Трюда. Зрозуміло, що ні для кого не була секретом його державна посада Хоронителя Мандрівника світами. Тому люди одразу зрозуміли, що за хлопець зайшов на територію гільдії у супроводі середнього сина її голови.

     Далі розпочалася сцена, яку ми вже неодноразово описували. Гучні вітання, загальна радість та захоплення, найкращі побажання на адресу Мандрівника світами – все це було й цього разу. Незвичним було лише закінчення сцени зустрічі друмарців з Деном.

     Неочікувано для всіх на ґанку контори гільдії з’явився Отт. Побачивши, що відбувається, він закричав так голосно, що всі його почули:

     - Вам немає чого робити? Швидко повертайтеся до роботи! І самі не працюєте, і Мандрівнику світами заважаєте. Він сюди не вітатися з вами прийшов.

     В одну мить на майданчику гільдії настала повна тиша. Люди оціпеніли, не знаючи, як поводитись. «Хто тут головний: Отт чи Мандрівник світами?» - таке питання ставив собі кожен з присутніх.

     До честі Дена, він швидко зрозумів, в чому справа. Скориставшись повною тишею, він неголосно звернувся до людей на майданчику:

     - Отт правий: вам час повертатися до роботи. А в мене є зовсім небагато часу, щоб оглянути ваше господарство. Всім щиро дякую за теплі привітання. Прошу вас всіх повернутися до ваших справ.

     На щастя, довго вмовляти працівників розійтися не довелося. Вже за пару хвилин Ден у супроводі Трюда отримав можливість оглянути будівлі гільдії – виробничі майстерні, склади сировини, сушильні печі, склади з виготовленим посудом та великий ангар, де зберігалися інструменти та прилади, придбані на інших материках Ціанори.

     Побачене у виробничих майстернях вразило Дена. У виробничих майстернях майстри формували посуд зі смоли отро, ретельно контролюючи якість і дотримуючись технологічних циклів. Посуд сушили у спеціальних печах, після чого передавали на склад готової продукції. Повітря було насичене запахом смоли і свіжозрубаної деревини. Чути було рівномірний стукіт молотків, шелест шкур і скрип коліс. Виробництво жило своїм ритмом, який зараз порушував лише неспокій через фінансові труднощі.

     Робота була організована на найвищому рівні. Кожен працівник знав свої функції у виробничому процесі. Ніхто не тинявся без діла. При цьому майже половина виробничих приладів була не задіяна.

     Коли Ден з Трюдом зайшли до складу, на якому зберігається сировина, вони стали свідками досить красномовного діалогу.

     Постачальник смоли отро щойно розвантажив свій візок. Працівник гільдії, що займався прийманням, щось відмітив вугликом на великій дошці, що висіла поруч із дверима складу.

     - Коли ви зможете розрахуватися за цю діжку? – запитав постачальник.

     - От  сказав всім відповідати, що не раніше, ніж за три дні, - відповів приймальник сировини.

     - Тоді я привезу наступну діжку за три дні, - повідомив постачальник.

     При цьому склад сировини був абсолютно породнім. Діжка, яку щойно вивантажили з візка постачальника, вже за п’ять хвилин опинилася в виробничій майстерні.

     Склад з виготовленим посудом також виявився порожнім. Перевізник з напівзавантаженим візком чекав на нову партію готового посуду. Як тільки із сушильної печі виймали чергову партію, її одразу передавали перевізнику.

     Останнім пунктом екскурсії гільдією був склад, де зберігалися інструменти та прилади, придбані в інших країнах. На відміну від складу сировини чи готового посуду, цей був майже повністю заповнений. Ден не знав призначення й десятої частини побачених на ньому приладів. Але те, що майже всі вони були виготовлені з металу, свідчило про їх іноземне походження.