1¹

24.09.2021

*Пробач, я втомилася , від такого життя.Хочеться чогось нового, тому я не повернуся.....  ПРОЩАВАЙ*

                                                                             Еля                                                                          
Ось таку записку знайшов на столі чоловік повернувшись з роботи після важкої ночі на роботі. Хоч  чоловікові, який по вуха був закоханий  у Елю  було зовсім не зрозуміло  чому це сталося саме зараз, але  оточуючим вже давно було ясно,що історія цих двох саме так і закінчиться.  Коли вони познайомилися йому було  40 а вона на 19 років  молодша, не на дуже багато старша за його старших дітей—двійнят, та ще й іноземка, Дівчини вистачило лише на п'ять років  відносин, і  майже на рік  вихованння їх спільних діток.Він тепер багатий батько—має чотирьох дітей.Чоловікік вкотре пробігся очима по записці і відкинув її подалі, так що папірець з холодними словами відлетів аж за диван.
— І без тебе справимося, раз так...— сказав чоловік окинувши   втомленим поглядом простору кімнату, і  сівши на  диванчик та  відкинув голову назад встигши закрити очі.Аж тут  в коридорі почувся   жіночий голос і Яман  голосно промовив— Я у вітальні проходьте.
За мить  до просторої кімнати стіни якої були  обвішані численними подяками та нагородами пов'язаними з роботою чоловіка, а на широкому столі, який розмістився посеред кімнати і нби роздвлив її  на дві частини,з одного боку стояв  ноутбук  і були розкладені зошити—конспекти , а  з другого  окуратно складені всі документи та  інші потрібні для роботи секретаря  приладдя. 
— Я так зрозуміла  твоя  панна пропала....—відразу почала розмову жінка сівши поряд з чоловіком та відразу ж  поглянувши на нього — Cказала ,що йде не на довго—пропала на цілих шість годин, діти в мене.— А ти як? 
—Еля тепер в минулому, Гюшен —втомлено  промовив чоловік піднявши голову та перевівши погляд на жінку— Всі були праві....всі..... А я в перше за багато років довірив серце комусь..
—Тааак —оптимістично  протягнула жінка яка ніколи не втрачала  настрою — не розкисай, з тобою ціла команда, сам не будеш.— закінчила репліку — А проблеми завжди может розповісти  мені чи наприклад Кайї.
— До речі......— вмішався в їх розмову чоловічий голос який доносився з коридору, а за хвилину  в кімнаті з'явився  чоловік який тримав на руках двох діток.
Яман відразу встав з місця і   підійшовши до  ще одного гостя забравши  в нього з рук одну дитину і мовив посміхнувшись не дозволивши договорити гостю:
—  Як малі бешкетники? Не сильно заважали вам?—  поглянув на Гюнеш та  чоловіка, який стояв перед ним— Кая, а ти коли на роботу збирашся повертатися ?— зацікавлено  запитав чоловік  у гостя поглядом вказавши тому щоб проходив у вітальню
— Та все без проблем..А що сталося  у нас там, розказуй...
— Та так нічого серйозного—без будь якого оптимізму  промовив чоловік— Сьогодні привезли ледь живу Бахар Ялчин..Дуже дивно що про це ще не  розповіли в новинах шоу бізнесу, чи як там  вони називаються.—чоловік тримаючи на руках свого молодшого сина  пішов на кухню  та по дорозі  констатував —  Історія довга , тому краще зробитти  чаю, ми з Альпером зараз вже уладимо.
Поки чоловік з маленьким сином були на кухні і заварювали чай  Кая запитав у Гюнеш:
—Що це сталося з  ним —сів поряд з  жінкою тримаючи на руках маленьку дівчинку яка все гралася  шнурівками—зав'язками на кофті спортивного костюму чоловіка— А з тобою що, щось приховуєш, чи за  Бахар Ялчин розпереживалась?—саркастично мовив  чорнявий чоловік,що як дві краплі води схожий на Ямана, і не зрозуміло, як Гюнеш їх двох не плутає.Так вони брати близнюки.
Жінка весь день  поводила себе дуже нервово, і це перелякало  Каю, адже чоловік у перше за багато років бачив таку поведінку від своєї дружини.Зовсім недавно вони одружилися,але чоловік був упевнений в тому що ця жінка з ним на завжди, і це точно.Жінка ж нічого не відповіла та  лише легенько посміхнувшись  відвела  загадковий погляд.Вона багато що  приховувала від Кайі,але поки розповідати не хотіла 

                                                                             Особняк Ялчин
  Ошатно вбранна жінка стояла біля вікна і виглядала на двір відгорнувши штору. В дворі цього будинку відбувалося щось схоже на  прес конференцію , такий гармидер що і не описати.Вона тихо стояла  і дивилася на все е що відбувалося .Аж тут відчула як ззаду хтось обійняв,а згодом почула чоловічий голос:
— Скажи ми такі не уважні? Як могли не помітити,що з Бахар щось не так? — мовив чоловік в очах якого читалося не абияке хвилювання.Він обійняв  жінку за плечіта додав— Значить та молода служниця,яка ніколи не могла промовчати була права. Дарма ми її звільнили.
—  Бахар....— важко видихнувши мовила жінка опустивши погляд — Може поїдьмо до неї, розкажімо усе—говорила жінка, а на її обличчі виступали сльози. —Зненавидить, значить так має бути, я втомилася тягнути  цей тягар на плечах  все життя.Треба розказати  усе..За що вона платить таким жорстоким чином.
— Хамієт, кохана , заспокійся..ми давали обіцянку пам'ятаєш? —мовив чоловік  пригорнувши до себе жінку— А з нею зараз Біран, нас не пустять до неї, та і  з  будинку, поки на вулиці преса не стоїть виходити.Ти ж  краще мене знаєш цих зубастих акул.... —мовив чоловік одним оком визирнувши у вікно ,  в цю ж хвилину у нього задзвонив телефон— Шебнур дзвонить—промовив чоловік вийнявши телефон з кишені, тоді відійшов від дружини  і піднявши слухавку сів на диван  — Слухаю ,комісар Шебнур, —як ніколи серйозно мовив чоловік  увімкнувши телефон  на динамік—Які новини? Знайшовся зять?— злісно запитав чоловік 
Жінка яка стояла поряд з вікном, підійшла до чоловіка і сіла поряд:
— Ми його знайшли...—почувся  голос жінки зі слухавки— Тепер не викрутиться, не переживайте.А як Бахар? — поцікавилася  Шебнур
— Поки  все так само, мені б того покидька побачити.— мовила  Хамієт нервово переминаючи пальці рук— Вирвала б йому серце.—продовжила жінка вже тихіше.
Чоловік що сидів поряд  однією рукою взяв жінку  за руку та зжав в своїй. Жінка ж  ніяк не могла заспокоїтися, вона завжди так  реагувала на  все що стосувалося її сестри. І  через це інколи  діти Хамієт  дуже сильно ревнували  маму до тітки.
—   Їй скоро стане легше.Наша Бахар сильна.—впевнено мовив чоловік  та додав— Ну все я вимикаюся, як тільки тут цей балаган закінчиться ми приїдемо у відділок.Хочеться особисто поговорити з тим покидькком....—після чого  поклав слухавку та  повернувся до дружини обійнявши її—  Клянуся, я  спитаю з нього у повній мірі все що треба...— тримав за руку жінку  і дивися їй в очі.
Жінка зірвалася з місця та поправивши свою довгу сукню почала нервово ходити туди—сюди по кімнаті, вона  розминала  свої руки ,що свідчило про надзвичайну знервованість. Великі  карі очі жінки були наповнені слізьми та ненавистю до того покидька, який кинув її помирати.
— Ні, я не можу терпіти..Поїдьмо до неї, не можу сидіти  тут ..— вона поглянувла на свого чоловіка та додала— Вставай, поїдьмо, поїдьмо.. І так каміння в наш сад полетить через цей випадок, хай краще це станеться зараз—ніж будемо тягнути. Нергіз,принеси мені сумку.. — звернулася жінка до прислуги і вже через хвилину  її наказ був  виконаний. Чоловік же  намагаючись зупинити жінку   йшов  за нею :
— Зараз нападуть на тебе, потім без претензій...— чоловік взяв жінку за руку і не дав їй зрушити з місця.— Я теж не можу тримати себе  в руках, але стараюся.