Глава 20

— Как нам от него избавиться?
— Хочешь, застрелим?
— Нет, это слишком шумно.
— Хочешь, зарежем?
— Это слишком жестоко!
— Так ты хочешь его убить, или что?

Большой куш (Snatch)

Демони Джон і Джей 

Після того як Ро покинула через екран Небо, демони за цим спостерігали. 

-Слухай, ти точно правильно зачарував цей екран? - Джон невпевнено подивився на Ро, якій махав Лін. - Антоніо повинен же її бачити, а бачить чомусь інший хлопець.

- Я читав те, що було в написано в книзі! - Джей показав на книгу "Переплетені стежки Пекла і Раю".

-Значить там помилка! - розсердився Джон. -Ану зачекай! - демон почав листати книжку. - Це підробка. І схоже що доволі якісна.

-І що ж нам робити?

- Тут написано: "Привіт, демонята. Спеціально для вас зроблена копія цієї книжки. Не скучайте."

- Не написано від кого ця записка?

-Ні, але Я знаю чиїх це рук діло!

Та тут почувся вибух.

- Цього ж не повинно було бути!

-Звідки цей вибух?

Демони вражено дивилися на екран. На якийсь час була забута записка і підробка книги. Ось Ро витягує з дерева Лін, але та виривається. І їй згодом це вдається. Звичайно трішки нашкодивши хлопцям.

-Куди вона пішла?

-Ро що, спасає Антоніо?

І тут екран гасне.

- Що це за дурість?

-Слухай, якщо ми не дізнаємося ніяких новин відносно ангела, то пішли пошукаємо щось про книжку.

І ось демони пішли по бездоріжжю. І ні в Раю, ні в Пеклі. Просто якась пустота.

-Куди ти? - промовив Джей.

- До Бо!

Чоловіки опинилися біля чорної двері.

- Ти впевнений?

Джон постукав в двері почувся голос:

-Ви куди?

- До Бо! - відповів демон.

Двері відчинилися, за ними ще одні, згодом ще і ще.

-Заходьте! - Джей і Джон зайшли. - Ви хочете дізнатися інформацію про цю книжку? - Бо в руках тримав інший екземпляр.

-А звідки ви...

- Бо все бачить, все чує, все знає.

Бо був типу хижаком на цінності. Його приманювали цікаві книжки, прикраси, дорогоцінні речі. Він був не ангелом, не демоном, ні людиною. Ніким. Хоча і вигладав по людській подобі. До нього зверталися дуже рідко, лише в тих випадках, коли справа була цікава і незвичайна.

- Бо знає, що вам треба ця книжка, але Бо вам її не віддасть.

- Що треба виконати? - невдоволено пробурчав Джей.

-Я бачу ви серйозні демони.

-Слухай, ми 5 категорія...

-Найвеличавіша і найсильніша група демонів. Мене ваш статус не цікавить. Ви ж це знаєте. Знаєте, але постійно цим вихваляєтесь.

Демони поникли. Вони обдивилися приміщення. Кабінет в якому опинилися псевдоангели був невеликим. Посередині стояв стіл. Біля нього були розставлені стелажі, в яких лежали різні речі. Така невелика 

Тут у голову Джоні прийшла геніальна ідея.

-Так що ти хочеш, щоб ми зробили? - демон підійшов до однієї шафи, роздивляючись предмети. Потім взяв якийсь гребінець в руки. 

-Поклади назад! - чоловік перелякано помчався до демона, поклавши книжку на стіл, с згодом пізніше добавив. - Принесли око вовука, тоді те, що хочеш отримаєш.

Око вовуки - це не око вовка. Вовук це страшніше, ніж будь-яка інша існуюча у всесвіті тварина. Його бояться всі. Сльози з ока - це отрута для усіх і живозаживляюча мазь від будь-кого і чого. Не так страшно вовуку вбити, як його побачити. Виглядає як вовк, тільки найстрашніше, найпротивніше і найжахливіше.

Джон почувши завдання аж зблід. Це була вірна смерть.

Джей, який за цим спостерігав, побачив що справжню книжку Бо залишив на столі. Демон швидко забрав книжку і втік. Проте недалеко. Двері перед ним закрилися.

- Мені ви не збрешете! - промовив Бо.

-Треба було швидше тікати. - прошепотів Джон.

-Я намагався.

-Ну я попереджав.

З цими словами Бо склав руки і демонів виштовхнув з кімнати. І вслід почулося.

-Стратеги із вас жахливі! - всі двері вслід за ними зачинилися.

Демони залишилися ні з чим. Без справжньої книжки і без підробки.

-Я так розумію ми хотіли знайти одне, а втратили все що мали. - згодом промовив Джон.

- Так нам що, йти по око вовука? - зітхнув Джей.

-Ми не підемо на смерть.

- Так ми ж безсмертні!

- Ти не знаєш у що в'язуєшся. - промовив Джон.

Демони знову пішли у Білий Зал. Екран вже працював. Ро сиділа на березі.

-І що це було? Темний екран? - сказав Джон.

-Здається в книзі було сказано про те, що якщо екран зачаровано на конкретного ангела, то він реагує на смерть. Типу чорний екран, то смерть. 

-Так Ро померла?

- Вона не лише померла, їй хтось допоміг вижити. Тільки б знати хто?

-Слухай, мені здається, що пора до неї навідатися, але так щоб вона не знала. 

Демони завернулися в білі плащі і зайшли в туман.

Острів зустрів їй тихо і безрадісно. Наче тут ніхто не живе. Де однокласники? Цілих сімдесят п'ять чоловік? Де четверо друзів? Де один ангел?

-Ми точно туди потрапили? - запитав розгублено Джей. Інший демон лише кивнув.

-Онде вона? - Джей показав рукою на дівчину.

Зірка тренувалася з катанами. Плавно водила руками, різко відсічуючи повітря. З таким успіхом можна було кидати в повітря овочі і фрукти, а та б їх тонко різдва на кубики і кружальця.

- Мені здається, зараз її не треба чіпати. Із зброєю вона небезпечна. - Джон подивився на Ро.

-Я б добавив, смертельно небезпечна. Нас вона цим вбити не зможе, але тих, - і показав пальцями на трійцю. - реально може.

-Ця трійця нас ще пригодиться.

-Надіюсь, вони будуть використовувати свої сили правильно.

- Ну не знаю. Мені здається, що у них сили послабшали. Наче ними більш не користуються.

-Користуватися треба правильно! 

Демони розвернулися і пішли назад у туман. Ро до них ще завітає і тоді вони відкриють свою справжню сутність. Упевнені, що ангел це оцінить.

-Я залишу їй невеличкий сюрприз. Думаю, він їй сподобається. - промовив Джон.