Мне трудно верить словам. Предпочитаю верить поступкам.
Эльчин Сафарли "Мне тебя обещали"
Жека
Я почав замислюватися над сенсом життя. Якщо сюди був відправлений ангел в образі красивої дівчини, то була на це причина. Чомусь демони її хотіли вбити. Не пояснюючи свої наміри, вони і нас до своєї брудної гри залучили. Але я не хотів, мене навіть не запитали чого хочу.
Я відкрив очі. Новий день. Вчора я поговорив з Ером. Не знаю чим це все закінчиться, але хочеться щоб щасливо для нас. Хлопець він розумний. Думаю, що порозмовляє з своїми друзями і ті щось разом да і вирішать. І звичайно попередять Ро. В цій грі вона найважливіша пішка, може навіть козир. Головний.
Вчора ми з Мар спокійно не поговорили. Бо був Антоніо. Я не знаю, як він на це зреагує. Тому сьогодні проснувся разом з сонцем. Витягнувши руки, потягнувся. Думаю день буде гарним. Навспіх перекусивши, згодом вийшов на вулицю.
Погода була гарною, я б навіть сказав прекрасною. Сонце гріло, але не припікало, білі хмари показали по небу і як пір'їнки розліталися по ньому. Тільки дмухни! Я спробував, але нічого не вийшло. Зробивши легеньку зарядку, вирішив пробігтися по острову в подобі вовка. Всі спали, тому самотність була мені лише в радість. Близько через пів-години я почув голоси, а згодом побачив Ера з хлопцями, які розмовляли.
-Ей, Жеко, йди сюди! - я почув голос Ерні. Ох, надіюсь мені ті інші троє не наб'ють! Я з Ером ледве впорався. І то він зламав мені 4 ребра, один палець на нозі і ліве плече. Добре, що можу швидко регенуватися.
Я як вовк і підійшов.
-А чого в тебе на спині одяг закріплений? - здивувалися близнюки. Схоже те, що Ер їм вже все розказав.
-Коли перетворюєшся у вовка, то одяг, який на тобі є, рветься. Тому я й ношу, щоб у будь-який момент можна було перевдягнутися в нього вже будучи людиною. - пояснив Я. У мене на спині був рюкзачок і прив'язані кросівки до нього.
-Розумно!
-Ер, ти мене кликав. Щось хотів?
- Так. Тільки перетворися назад. А то незвично спілкуватися не з Жекою, а вовком.
-Я мигом. - зайшовши в кущі, з мене злізла шерсть, і ось уже не вовк, а людина. Швиденько перевдягнувшись, я повернувся назад. Лін протягнув мені червоний пластиковий стакан з вином.
Хлопці були зосереджені і серйозні. Видно говорили про нашу з Ером розмову.
-Скажи, оті демони ні словом не обмовилися про те, навіщо їм треба Ро?
-Нічого не сказали.
-Дивно все це. Таке відчуття що у них з дівчиною якісь рахунки.
-Мені нічого не казали. Можете поговорити з Мар. Вона зазвичай з ними говорить. Типу може їх викликати.
--А де зараз Мар? - запитав Ерні.
-Напевно спить. Може вже проснулася. По-чесному не знаю.
-Зараз 7 година ранку. - Лін подивився на годинник. - Можна пошукати у Великій Кімнаті Стравоходу.
-Де, де? - Господи, хто придумав цю назву?
-Там де ви їсте, типу як їдальня. - пояснив Стоун.
-Там де завжди повнісінько їжі, і яка плавно переходить у ванні кімнати. - добавив Мей.
Ах ну да, це ж хлопці будували. Логічно, що вони назвали своє творіння якась нестандартно.
-Пішли, а то шлунок вже влаштував істерику. - заканючив Мей.
-І що ж він робить? - запитав Ер.
-Б'ється об стінку і голосно матюкається. Типу "Подавайте вже щось пожрати!"
-На, поїж травинку! - Стоун протягнув йому зірвану зелену траву.
-Слухай, я не корова. Я не травоїдний, а всеїдний. - хлопець відвів протягнуту руку брата від себе.
- Ну так правильно всеїдний. Значить і траву теж їси. - Стоун почав запихувати йому в рот вирвану їжу.
-Фу! -почав випльовуватися Мей. - Сам їж, раз подобається.
- От і з'їм! - і запихнув собі траву в рот. Я вражено подивився на братів. Ер і Лін теж стояли в шоці. Мей аж скривився.
-Ненормальний! - лише промовив Мей.
-Я твій брат!
- Господи, і за що мені таке нещастя на голову звалилося!
-Гей, ти за мене старший лише на 3 хвилини!
Я посміхнувся. Так за розмовами і дійшли до їдальні або Великої Кімнати Стравоходу.
-Я так розумію, ви ж не тільки до цього приміщення назву придумали? - запитав Я.
- Ну да. - промовив Мей. - Там, де ви спите, то Будинок Виживань. А ванна кімната, то ванна кімната.
-А ми від чого там виживаємо?
- Ну це назва взагалі прийшла випадково. В основному виживав Стоун, бо своїми жартами він міг роздратувати будь-кого. - пояснив Ер.
-Жартівник знайшовся! - промовив Стоун.
- Ну ви теж красені! Своїми пранками ледве нас з Ліном і Ро не вбили. Хоча більш на, ніж Ро.
Близнята задоволено посміхнулися.
-Пранконуті! - добавив Лін. - Я вже боюся засипати, бо мені вже сни з вашими пранками сняться.
- Та ну! - здивувалися брати.
В їдальні була лише Мар. Вона одиноко сиділа за столом і снідала.
-Дайте угадаю, ви хочете поговорити про демонів. - дівчина повернулася до нас. Тоді вона сиділа спиною.
-А як ти дізналася?
-Читаю думки.
-А, точно.
Ми всі набрали їжу і сіли до дівчини.
- Так що ви хочете знати?
-Скажи, ти коли зв'язувалися з демонами, нічого дивно не чула від них? - запитав Ер.
-Вони постійно говорили про Таємницю Оба. Що це я без поняття. - Мар пояснила. - Ще про порушення законів Пекла, точніше одного. І постійно про Ро.
-А жо ро По? - промовив Мей з набитим ротом.
-Що, що? - Мар з нерозумінням подивилася на хлопця.
-Секундочку! - промовив Стоун. І послухавши Мея згодом промовив. - Мій брат питає, що говорили про Ро.
-Хмм. - задумалася Мар. - Щось про те, що її взагалі не повинно існувати, типу що тут все неправильно. І її маму не можна знайти.
- Так вона ж сама казала, що батьки зникли, як тільки Ро виповнилося 5 років.
-То її ангели провідники. Типу няні. Вони не зачали Ро. А де справжні батьки отут я вже не знаю. Про це нічого демони не казали. А ви хочете про все їй розказати?
-Хочемо, але не знаємо як вона після вчорашнього дня. Ще випадково підпалить своєю магією. - промовив Лін.