Глава 14

— И что же ему делать?
— Пусть будет терпимее к чужим чувствам. В этой Вселенной и так маловато искренней любви.

Сезон «Пин-Код» Смешарики

Лін

Я не знав що мені робити. Що нам роботи? Друзі застигли в шоці, не знаючи, що сказати. Жили, собі поживали, горя не знали, і тут ось тобі! Моє подруга не людина, а зірка-ангел! І як після цього жити, як робили тоді? Не впевнений. Я провів рукою по мокрому волоссю, з якою річкою стікала по обличчю вода. 

Та ну вас усіх! Я плюнув зі злістю на землю і зник за деревами. Хлопці мене не зупинили, проте їхнє "Куди ти?" лише прискорило мої кроки. Ну зараз я цій Зірці все вискажу! Я до болі зжав кулаки, що аж нігті вп''ялися в шкіру. Де ж вона? Проте, коли я підійшов до моря з іншої сторони пляжу, виглянув із-за дерев, то побачив її.

Розпущене волосся, тепер мокрими купками розкинулося по обличчю. Дівчина сиділа на піску і дивилася на море.  

І що тепер мені робити? Рішучість поговорити з нею вмить зникла, і витекла разом з водою в землю. Я ступив один крок до моря... Вмить і Ро повернулася назад, схоже на те, що я її злякав. Хоча вив сильний вітер, І напевно він міг знести не лише дерево, але й людину. Ро оглянулася по сторонах. Лише зараз я зміг побачити, яка вона гарна. Струнка фігура, худі ноги, красива зовнішність. Дівчина вже перевдяглася в біле вільне плаття з відкритими плечима, яке переходило у спідницю-сонце. Я замилувався ангелом. Здається я закохався, як Мей.

На вулиці вітер поступово холоднішав, здається Ро хоче нас всіх заморозити. По шкірі поповзли, клацаючи зубами, мурашки. Та й вони напевно знайдуть тепліше місце швидше, ніж я. І це точно буде не моє хололне тіло. Все, здається знайшли!

Треба перевдягнутися в щось тепліше, тому я попрямував у Повітряний Будинок. У Вітальні нікого не було. Проте було видно, що були, бо був відсутній одяг. Я вирішив, що краще такої ситуації, як ця не знайти, то взявши шампунь, мило з рушником та одяг я потьопав митися. Ну а що робити? Заховавши це все під листок Біччі, я зробив собі душ. Тільки на вулиці. Столичні мене б напевно вбили б. Тільки перед тим зняли б на відео. 

Я з 4 листків зробив собі окремий душ, а на 5 - окрему дирку, в яку б стікала вода. 6 листок я поклав на землю, щоб стати. Все, можна залізати!

Знаєте, коли хочеться подумати, то душ гарно промиває мозок і розсортовує по поличках думки.

Я зрозумів, що тікати від проблем це не рішення. Хоча і не назвав це проблемами. Непорозуміння, чи що? Намиливши волосся, вирішив після купання поговорити з друзями. Їм теж важко.

Після душу я дирку в 5 листку закрив, щоб можна було спокійно передягтися. Мокрий одяг я відніс у Ванну кімнату в Повітряний Будинок, щоб стікала вода. В горлі давно не було макового зернятка, тому зробивши собі наскоро бутерброди, вирішив відпочити. Мій погляд мимохідь впав на дзеркало. Стомлене побите тіло, розбитий і поламаний ніс... Я про нього зовсім забув. Знайшовши аптечку Я вирішив... Короче випрямити свій ніс до початкового положення, перед тим вколовши собі місцеву анастезію. От не даремно я цікавився медициною і ходив на курси першої швидкої допомоги. Пригодилося ж! Тепер залишилося чекати поки заживе.

В аптеці я побачив дивну мазь, яка ніби то заживлювала рани моментально. Я не був фанатом цих мазей, проте після того, що сталося, я вже всьому вірив.

"Була не була" - подумав я і зробив цю річ.

Та схоже мазь була і правда чарівною, бо ніс різко заболів, і я наче відчув як кістки і хрящі зростаються заново. Боляче. Через кілька хвилин я заглянув у дзеркало. Потикав. Потрогав. Подьоргав. Не болить! Круто! Можна виходити на вулицю. Одяг для цього був відповідний. Спортивний костюм темно-зеленого кольору і чорні кожані кросівки. Піду шукати хлопців! 

Надворі побачив Ера, той пив вино. Біла футболка, чорні штани, кросівки і кожанка - чудовий екземпляр для такої привітної погоди. Хлопець був сам. А де близнюки? Та коли я підійшов ближче, то в руці побачив сигарету. Діло погане. Ер не зловживає ні куривом, ні алкоголем. Лише тоді, коли справа дійсно паршива. Вона такою і являлася. Ерні протягнув мені сигарети, але я відмовився, хоча на вино був згоден. Тому зараз ми стояли під деревами, дивилися на дощ, попивали вино і думали. 

Люблю таку погоду, в цьому ми з Ро схожі. Проте я більш стараюся знаходитися вдома в цей час, а Ро, навпаки, на вулиці. Ер більше полюбляє сніго-дощ. Хлопець ще не визначився. Грязюка, мокрота, калюжі це його. Близнюки обожнюють тепло: сонце, град, слизоту. Стоун і Мей дуже люблять кататися по льоду, особливо падати на попу, що я неоднозначно спостерігав за ними. В цьому ділі вони профі - падати. Падають де тільки можна і не можна. Навіть якщо там ну взагалі нереально впасти, то повірте ВОНИ впадуть, так іще вас звалять.

-Оце ти дивишся на Небо, І розумієш, що твоя подруга лише зірка. - раптово промовив Ер.

- Слухай, не треба бути таким строгим до себе! - відповів Я. - Може ми теж якісь неіснуючі істоти, а в ночі їмо людей. - Я вирішив розвеселити друга.

Ер посміхнувся.

-А вдень ми нешкідливі красені, які навіть муху бояться образити.

-Чи може взагалі вампіри! - стрибнув на друга і вкусив його зо шию. Той засміявся, намагаючись мене скинути з себе. Але Я, як губка, до нього прилип.

-Відклейся! - пробуркотів Ер.

-Неа! - ще дужче зареготавши.

За цим веселим заняттям нас застали задумчиві близнята.

-У вас тут шлюбна ніч? - здивувався Мей.

-Схоже на те, що ми прийшли вчасно. Жаль, що не вистачає попкорну...- сказав Стоун.

-І 3-Д окулярів.- добавив Мей. Брат лише кивнув. 

-Битва палками! - закричав Ер, І хлопці вмить перезгрупувавшись, ( а точніше Лін сів на Ера) з палками побігли на близнят.

- Ну точно шлюбна ніч! - одночасно промовили брати, Мей заліз на Стоуна, і взявши палки кинулися до суперників.

Хлопці спочатку билися палками, потім легенько кулаками, вже згодом почали кидати один одному грязюку. На мить вони забули що було декілька годин назад. Пізніше заляпані і мокрі друзі залізли в свій будинок, І провівши себе в порядок пішли вечеряти.