У світі, де темрява здається безкрайною, справжнє світло народжується там, де є хоробрі серця і справжня дружба.

Десь далеко у Всесвіті, серед мільйонів зірок, живуть хоробрі друзі — Зіркові Звірята. Вони мандрують між галактиками, щоб допомагати тим, хто загубив своє світло.
Ця історія про дружбу, відвагу й віру в добро. Бо навіть найменше сяйво може перемогти найбільшу темряву.
КУРС — НА ПРИГОДИ!
Корабель Зіркових Звірят мчав міжгалактичним простором, проблискуючи сріблястим світлом крізь темряву космосу.
Єнотик Крутрик саме налаштовував радіохвилі, допитливий Зайчик Пружинка уважно вивчав зоряну карту, а місячний джміль Сяйвік солодко спав прямо на кнопці керування.

— Привіт, мандрівники! Температура чаю — 92 градуси, настрій — 100% пригодницький! — весело повідомила бортова система Зоріна. — Готуємося до нових пригод!
— О, пригоди! Це моє друге ім’я! — вигукнув Крутрик, аж вуха його затремтіли.

— А я думав, твоє друге ім’я — «Хто з’їв мою космокотлету на сніданок?» — вимовив Пружинка, і друзі захихотіли.
— А ти що робиш, Пружинко? — поцікавився єнотик, спостерігаючи за розкиданими картами, щоденником мандрівника, зоряною лупою та компасом-навігатором на панелі керування.
— Вивчаю зоряну карту й шукаю безлюдні планети, на яких можливе життя.

Та раптом корабель здригнувся, світло замиготіло, чай розлився, а Зоріна з тривогою у голосі промовила:
— Увага! Аварія в системі двигуна! Екстрене приземлення неминуче! Шукаю безпечну точку посадки…
Корабель хитнувся, а джміль Сяйвік з переляку піднявся у повітря.
— Гей! Я не планував зустрічатися з метеоритом на сніданок! — вигукнув Крутрик, хапаючись за панель.

— Ініціюю аварійну посадку. Місце приземлення знайдено. Планета — невідома. Гайки-гвинтики, тримайтеся! — промовила Зоріна.
— Це планета без назви! І… ми падаємо!!! — заверещали всі разом.
Корабель стрибнув, гикнув і стрімко плюснувся на невідому сіро-фіолетову планету.

ТАЄМНИЦЯ ПЛАНЕТИ НІРОТОПІЯ
Навкруги панувала тиша. Ніби планета була безлюдна.
— Сканую поверхню, — повідомила Зоріна. — На перший погляд ознак життя немає. Але під поверхньою я відчуваю дивні сигнали.
— Що ж, це теж пригоди! — вигукнули друзі разом і вирушили досліджувати планету.
— Тут зовсім немає рослин, тварин чи навіть комах, — замислився Пружинка. — Наче сама планета безлюдна.

— Не думайте, що тиша означає, що тут нікого немає, — усміхнулася Зоріна. — Під землею ховається ціла мережа тунелів! Цю планету називають Ніротопією — планетою тисяч наземних кратерів та безкінечних тунелів. Тож крокуйте обережно та дивіться під ноги, друзі!
Та не встигла вона договорити, як Крутрик оступився й полетів униз просто у темний кратер:
— Аааааа! Допоможіть!!!
— Єнооооотику! — закричав Пружинка, визираючи в темряву кратера.
Місячний джміль Сяйвік, не розмірковуючи ані хвилини, стрімко полетів униз по тунелю — на порятунок друга.
— Зачекай на мене! — гукнув Пружинко, дістаючи міцний канат.

КРИСТАЛЬНІ КРОТИ
Єнотик з гуркотом покотився вниз, двічі перевернувся в повітрі й гепнувся… у дивне, тьмяне підземелля! На диво — м’яко приземлився на щось волохате й тепле.
Навколо панувала темрява. Крутрик натиснув кнопку на скафандрі — і ліхтарик спалахнув теплим світлом.
— Ого! Яка величезна печера! — пробурмотів єнотик, потираючи забитий бік.
Та раптом він відчув, що під ним щось ворушиться і дихає! Єнотик перелякано підскочив убік.
— Хто ти?! — не повірив своїм очам Крутик.

Перед ним стояв дивакуватий звір у величезних окулярах. Ніс кирпатий, лапки в пилюці, а хутро блищало, мов кристали. Його маленькій хвіст тремтів від хвилювання.
— Я — Глін, енерготехнік, один із Кристальних Кротів Оротопів, — представився він. — А ти що, зі Старого Сонця прилетів?
— Я — єнотик Крутрик із команди Зіркових Звірят!Наш корабель зламався, і ми приземлилися на вашій планеті.
— Ми мандрівники з іншої галактики та рятуємо світи. А ось мої друзі!

У цей момент униз спустилися Пружинка та Сяйвік.
— Ти цілий, Крутику! Ми з підмогою! — вигукнув Пружинка, наставляючи ліхтарик на кудлатого мешканця планети, схожого на крота.