Зіркові Звірята. Місячний ліхтарик Флафілунів. Книга 1

Коротка казка для читання під ковдрою з місяним ліхтариком...

Туди, де народжуються зірки...

Що робити, якщо посеред лісової галявини раптом з’являється… справжній космічний корабель?

Веселий Зайчик Пружинка і допитливий Єнотик Крутик навіть не вагалися — потрібно вирушати у пригоду! Але ця мандрівка стане не просто польотом до зірок, а справжнім випробуванням дружби, відваги та взаємодопомоги.

Чи готові вони стати частиною команди Зіркових Звірят і рятувати далекі планети?

Тоді — стрибайте на борт, зіркові діти, — пригоди чекають!

ТАЄМНИЧИЙ КОРАБЕЛЬ 

У самому серці Зеленого Лісу, де маківки сосен торкаються кошлатих хмар, жили два найкращих друга — Зайчик Пружинка і Єнотик Крутик.

Пружинка був справжнім розумником — любив книжки, майстрував усілякі штуки, а його очі завжди блищали ідеями. Крутик — допитливий і непосидючий, не міг всидіти на місці й обожнював пригоди.

Щодня вони вигадували щось нове: запускали літачки з листя, ловили сонячних зайчиків у банку й шукали скарби під мохом. Але одного дня сталося щось надзвичайне.

Сонце тільки-но прокинулося й потягнулося золотими промінчиками, як раптом друзі побачили у кущах... блиск.

— Там щось сяє! — прошепотів Крутик.

— Може, це скарб? — припустив Пружинка.

Вони обережно розсунули гілки — і побачили справжній космічний корабель!

Круглі віконця, металевий корпус, кнопки, що миготіли кольоровими вогниками, і напис:

«Зорекрил — дослідницький корабель Зіркових Звірят».

— Це диво! — вигукнув Пружинка. — Справжній зорельот!

— Ходімо подивимось! — захоплено сказав Крутик. — Я ще ніколи не бачив такого зблизька.

Корабель мовчав, а тоді — біп-біп! — заговорив і сам відчинив дверцята. Усередині все блищало, сяяло, переливалося.

— Вітаю вас, нові друзі! — пролунав голос. — Я Зоріна, бортовий комп’ютер корабля Зіркових Звірят. Чи готові ви вирушити у космос назустріч пригодам?

— Космос? — злякався Пружинка. — Я сьогодні зовсім не збирався до сніданку летіти крізь зірки. Мені би вистачило й морквяних млинців.

— Це ж справжня мрія — вирушити до зірок! — захоплено вигукнув єнотик Крутик. — Не бійся! Разом ми все зможемо, — заспокоїв він друга.

— Я не проти, — серйозно сказав Пружинка. — Просто думаю про все з розумом. Для такої великої пригоди треба добре підготуватись: зібрати речі, дослідити корабель та взяти із собою припаси. А тоді я з радістю крикну: «Вперед — назустріч пригодам!»

— Команду прийнято! — весело повідомила бортова система корабля та увімкнула двигун. — Пристебніть паски безпеки! Зліт починається!

Такого Пружинка зовсім не очікував.

ПЛАНЕТА ФЛАФІЛУНА 

Корабель м’яко злетів і понісся між хмар та зірок. Пружинка та Крутик зачаровано спостерігали за планетами, що сяяли, мов новорічні прикраси, за кометами з довгими хвостами та блискучими зорями у темному космосі.

Аж раптом пролунала тривога:

— Увага! На планеті Флафілуна сталася біда! Лиходій Зморксіс викрав Місячний Ліхтарик — головне джерело світла флафілунів! Її мешканці бояться тіней, бо всюди нишпорять слуги Зморксіса — підступні тінізморкси! — повідомила Зоріна з електронною тривогою у голосі.

— Якщо ми не повернемо світло, квіткові поля зів’януть, флафіни — гігантські квіти — більше не розквітнуть… А без них зникнуть місячні бджоли! І тоді... Флафілуна назавжди зануриться в темряву.

— Ми мусимо допомогти! — вигукнув Крутик.

— Але ми ще ніколи не рятували планету... — пробурмотів Пружинка. — Спочатку треба скласти план дій!

— Не хвилюйтесь, зіркові звірята! Я допоможу вам! Зірковий маршрут прокладено, вирушаємо на планету Флафілуна. А це ваш космічний рюкзак — усе необхідне для місії вже всередині! — відповіла Зоріна.

На планеті друзів зустріли пухнасті мешканці — флафілуни. Вони були круглі, кольорові, мов веселки, з великими добрими очима.

— Зморксіс викрав наше світло і занурив нашу планету в пітьму. Без місячного ліхтарика зникають наші квіти, а бджоли не виробляють мед, — зітхнув старійшина поселення флафілунів. — Тіні шепочуть навкруги, і нам страшно.

Старійшина вказав шлях до Великої Зоряної Гори — саме там востаннє бачили місячний ліхтарик, який викрали слуги темряви — тінізморкси.

— Ми повернемо місячний ліхтарик та врятуємо вас від темряви! — пообіцяли Пружинка та Крутик і вирушили до Великої Зоряної Гори.

Друзі взяли з собою рюкзак Зіркових Звірят, де було все потрібне: карта, мотузка, ліхтарик і навіть... хрумке печиво — зоряники на перекус.