ЧАСТИНА ШОСТА

Куди б я не пішла. В які б міста не подорожувала. Я всюди тебе бачила.

Життя тобі дано і мною пережито. Соню, ми й справді такого життя хочемо?

Чи побачиш ти коли-небудь це? Побачиш мою увагу? Хвилювання? Це все даремно чи не так?

Напевно, я надіюся на більше, ніж є це насамперед, щоб у майбутньому не залишитися на самоті. Куди ж мені без тебе, га?

Заплачеш ти. І я. Ніч затягне нашу біль. Забере її з собою. Вона допоможе нам. Допоможе.

Закопайте моє серце в землю.

Я не хотіла чути твоє серцебиття глухе. Я не бажала бути тобою вбита. 

Здавайся. Падай на коліна свої болючі.

Спочатку, я нагадаю тобі про твої помилки, а потім потягну тебе на узбережжя морів.

Я не дам тобі померти, зрозуміла? Впізнаєш ти ще саму себе. Вивчиш. Не вважай мене дурною, я все це пережила.

Я розкрила душу твою. Розкрила догори ногами. Впізнаєш мене?

Коли помру, чи побачу я тебе у кінці того світу? Чи зможу я впасти до твоїх ніг?

Я завжди обороняла твоє ім'я. Давай поговоримо про все та всіх. Обійми мене з усієї сили. Прошу.

А за вікном неймовірна весна. Така незабутня. Рідна. І квіти мої знову розцвіли. І ти знову розцвіла в очах моїх пустих. У думках моїх незрозуміла маячня, а на душі - біль. І кисню немає, щоб дихати. Ти закрила мені його?

Біла примара це ти? Ти переді мною стоїш? Чому ти мені брешеш? Скажи правду.

Ніч тихенько зникає. Тітка знову таємниці мої розповіда. І що ж мені робити? Куди тіло своє закопати? Щоб не знайшли? 

Я знову почала бачити примар у кімнаті. Душать мене. Тісно мені. Лячно.

Хто вилікує мене від страшенних галюцинацій? Допоможіть мені.

Вони ворушаться. Душать мене, перекривають дихальні шляхи до життя. І серце моє болить. Голос шумить. Кричати не маю сил. На допомогу батьків не покличу. Я самостійно впораюсь.