Зірки не Згасають

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

Я й згадати день нашого знайомства не можу, але це все не зовсім важливо. Ти краще згадуй наші ночі й мою яскраву індивідуальність.

Я знаю, тебе чекає величезне майбутнє, а мене занесе у далекі світи. Туди, де немає тривоги людської. Мені буде легше. Мені буде краще.

Я впевнена, що ти й без мене засвітишся. Буде життя, про яке ти так мріяла. Буде.

Соня. Послухай моє серце. Хто тобі допоможе, якщо не я? І не плекай мене. Прошу.

Не викрикуй ім'я моє давно забуте. Кажи нове.

По моїм артеріям тече не моя кров, б'ється не моє серце. Голос не мій лунає. Мене немає. Немає.

Я — твої тупі вигадки. Немає мене.

Спробуй знайти мене серед інших. Як бачиш, немає однаковісінької копії.

А що за кольори бігають поміж моїх очей? Я стала талановитою чарівницею? Що за сили в мені? Ти — вигадка моя чи не так?

Соня. Йди по слідах моїх. Не бійся мене. Хочеш, серце своє вирву й вставлю в тебе? Бажаєш цього?

Я очі вирву свої, щоб після своєї смерті бачити твій силует радісний.

Соня. На коліна свої встаю. Даю тобі обіцянку, що не обірву своє життя у малознаючих шістнадцять років.

А далі як вирішиться. Чи зможу, ні.

О моя Соня. Витри сльози свої початкові. Не плач, через мене. Не потрібно. Кажу ж, не потрібно.

Подобається

#595 в Різне
#48 в Поезія
#910 в Сучасна проза

Відредаговано: 17.02.2026