1.

     В зірок є особлива місія. Вони можуть слухати людей, а точніше їхні бажання.
Зірочка завжди питала у мами, чому вона не чує бажання людей.
-Тому що, ти ще маленька, і недосвідчена. Але, коли підростеш, обов'язково будеш уміти, якщо захочеш. 
-Я хочу зараз. - наполегливо відказала зірочка. 
-Доню, це не просто. Ти повинна не просто слухати, але й чути. Потрібно бути уважним, тобі треба підрости. 
-Я буду дивитися за тобою. 
Граючи, мала зірка спостерігала за дорослими, але вона, все ж, не розуміла, як вони це роблять. 
І чому вони закривають очі, нагнувшись до землі, постоявши, вмить відкривають їх та починають дуже сильно бігти по небу. Потім, повертаються назад, відпочивають, і знову слухають. 
Малій не подобалося, що вони сильно бігають, і вона погодилася з мамою, що напевне це не просто. Тому, вона відкинула цю ідею і просто гралася та дивилася на планети.
"Будь ласка", Мала здригнулася, вона почула два слова. Вона подумала, що це їй просто почулося і продовжила гратися. 
-Ну, будь ласочка. 
Вона злякано побігла до мами. 
-Мамо, я чую…,
-Що ти чуєш?
-Я чую.
-Ти чуєш чи слухаєш? 
-А що це означає?
-Чути означає просто відчувати, що до тебе хтось говорить, ти чуєш звуки, можеш або звертати на це увагу, або ні, не приділяти цьому значення. 
А слухати означає вслухатися, що саме тобі говорять, вслухатися, як тобі це кажуть, радісно чи сумно, слухати - це як турбота. Коли ти кажеш, що тобі сумно, я тебе не просто чую, а слухаю. Запитую, чому ти засмучена, що сталося, я хочу щоб тобі покращало.
-А, це як я запитую бабусю, чому вона стара і хочу зрозуміти, це я слухаю?
-Так, це ти слухаєш. 
-А коли хтось мене гукає і я відзиваюся, то це я чую? 
-Так, молодець. 
-Тепер зрозуміла. 
-То ти слухала чи чула.
-Ні, я чула лише два слова: будь ласка, і воно повторювалося. 
-Спробуй послухати, що тобі каже людина.
-Це дівчинка, голос як у мене.
-Отже, це маленька дівчинка, спробуй послухати її, а потім розповісти мені. 
-Я спробую.

"Які ж вони гарні", думала дівчинка, стоячи на вулиці та вглядаючись в зоряне небо. Вона дивувалася неймовірності краси зірок, які світилися наче ліхтарики на небі. 
-Ти знаєш, що вони тебе слухають, - дідусь сів на лавочку, та почав вдивлятися в небо. 
-А вони можуть? - здивовано запитала дівчинка. 
-Так, і знаєш, вони все зберігають в секреті, ти можеш їм довіритися, можеш розповісти навіть те, чого не можеш сказати іншим. Вони тебе чують. І якщо в тебе є бажання, яке ти зі щирим серцем хочеш щоб воно здійснилося, просто сердечно в них це попроси, вони дуже мудрі. Коли ти загадала бажання і побачила, що через деякий час зірка впала дуже швидко - тоді твоє бажання здійсниться. 
-А ти з ними говориш? - запитала дівчинка. 
-Постійно. 
-Ти жартуєш з мене? - обурливо запитала дівчинка. 
- Аж ніяк, - спокійно відповів дідусь, - коли у мене кепсько на душі, чи просто хочу посидіти на самоті, я сиджу і говорю з ними, вони мене слухають. 
-Я спробую, тільки не при тобі. 
-Не хвилюйся, я вже спати піду, - позіхнув дід, вставши, погладив онуку по світлій голівці та почвалав. 
-Гаразд, отже, хмм, з чого почати, привіт зірки, ви дуже гарні, і я люблю дивитися на вас, і ще дідусь сказав, що ви виконуєте бажання, - опустивши голову вона далі мовила, - Гадаю, вони слухають. 
-Вони точно слухають, продовжуй. 
-Дідусю! Ти підслуховуєш? - злісно сказала дівчинка. 
-Пробач, я забув свій кашкет, вже йду. Добраніч. 
Мала пихнула від злості. Потім зібравшись, почала знову говорити. 

-То як, ти слухала дівчинку чи чула?
-Мамо, а зірки можуть спускатися на землю. 
-Ні, в нас немає такої сили, ми можемо бути тільки на небі. 
- Але, якось стара зірка розповідала, що колись ми могли спуститися ближче. 
-А чому зараз не можемо?
-Не знаю.
-Я не можу чітко слухати її. Вона ніби і говорить, але я не можу зрозуміти що.
-Ти слухай, що вона просить, приділяй увагу бажанню.
-А як ви знаєте, що потрібно виконати бажання людини?
-Ми розуміємо, що вона сердечно і щиро про нього просить.
-Як це?
-Ми починаємо світитися зсередини, бо людська щирість та сердечність мають теплу енергію, вона особлива і ми її відчуваємо, як можемо відчувати тепло і холод, наприклад. 
-Яка енергія в твоєї дівчинки? - мама нахилившись запитала.
-Я не знаю, я не відчуваю.
- Не засмучуйся, це прийде. 

-Отже, бажань у мене купа. 
І ляльку хочу, і цукерок хочу, і хочу літа,  хмм…, важко визначитися.
Дідусь казав про щирість, але я дуууже сердечно хочу цукерок, о, і печива. Люблю печиво, але ляльку хочу більше, цікаво, а можуть вони виконати всі бажання? - дівчинка задумливо стояла під відкритим небом. 

Наступного дня, дівчинка гралася на піску, аж чує, хтось упав у дворі. Вона швидко побігла, от лишенько, дідусь упав, побив і руку і ногу і голову. 
Дорослі допомогли йому встати, мала все бігала, питала, як він, але він не озивався. 
-Доню, не чіпай дідуся, йому зараз погано, - озивалися батьки дівчинки. 
Мала дивилася на дідуся і плакала. 
Дідусь лежав на дивані, з пластиром на обличчі та перемотаною ногою. Цілий день всі були на ногах. Бабуся, не відходила, годувала його смачною юшкою.
Прийшов вечір. Мала вибігла на вулицю, побачила зоряне небо.
-Будь ласка, будь ласка, я не хочу цукерок, я хочу щоб дідусю стало краще. Я люблю його, я хочу, щоб він зі мною грався, говорив, розповідав історії. Будь ласка, будь ласка, я не хочу ляльки, не треба мені печива. Хай дідусь вилікується. 

-Мамо, я починаю світитися? - мала зірка здивовано подивилася на маму. 
-Це означає, що дівчинка просить сердечно. 
-А що мені робити?
-Просто приймай тепло, воно саме тебе поведе.

Вмить, мала зірочка піднялася вище в небо і почала спускатися нижче на землю, чим ближче вона спускалася на землю, тим яскравішим було її світло.
Вона вже бачила будинок, де стояла мала дівчинка. Мала злякавшись спочатку забігла в дім, потім зрозумівши, що зірка це її бажання, вибігла знову, і побачила як зірочка спускалася нижче.
Від здивування, дівчинка не знала, що їй робити. Вона простягнула руку і побачила, як зірочка повільно спускалася дівчинці в долоню. Спочатку вона боялася, можливо вона дуже гаряча, але, довірившись маленькій зірочці, боязливо розкривала свою маленьку долоню. Мала з захватом дивилася на зірку. Її долоня була теплою. Зірка була дуже гарною та яскравою. Тоді мала нагнувшись, поцілувала малу зірочку і сказала: -Будь ласка, прошу тебе. 
Зірка яскраво засвітилася, трошки піднявшись з долоні дівчинки, випустила яскравий зірковий пил. Дівчинка відкривши очі, побачила пусту долоню, але на ній залишився зірковий пил, який відразу зник.