8.3

Валерія винесла на центр зали картину і встановила її на мольберт.

- Ваша Високосте, я хочу подарувати вам цей пейзаж, який я намалювала, милуючись казковими краєвидами вашого замку. Мені лишилося нанести лише останні штрихи.

Вона взяла пензлик, зробила декілька мазків, а потім махнула ним, наче чарівною паличкою. Метелики, які щойно були лише відбитками фарби на полотні, раптом змахнули крильцями і яскравою зграйкою закружляли навколо Лери, яка щасливо усміхалася.

Гості заплескали в долоні і не відразу зрозуміли, що відбулося.

Відчайдушний крик Лери, сповнений болю і страху, луною рознісся залою, змусивши присутність закам’яніти від жаху. Вона відчайдушно почала розмахувати руками, намагаючись відігнати від себе величезних комах. Щойно весела, грайлива хмарка метеликів в одну мить перетворилася на оскаженілих, агресивних шершнів, які атакували нещасну перелякану дівчину, нещадно жалячи.

Чоловік, у команді якого Лера приймала участь у моєму квесті, зреагував швидше за інших. Він миттєво кинувся до неї і притис до себе, ховаючи її обличчя на своїх грудях. А потім навколо них здійнялося полум’я, знищуючи жахливих комах. Деякі з них намагалися тікати, але їх наздоганяли вогняні пазурі, перетворюючи на дрібку попелу.

Все це відбулося за лічені секунди, які здалися мені вічністю. Вони набатом гепали у моїй голові.

Коли вогонь зник, я зойкнула, побачивши, що Лера знесилено обм’якла в руках чоловіка. Вона хоч жива? Від цієї страшної думки всередині ніби хтось розсипав посічену кригу: тисячі холодних голок пронизали все тіло, дряпаючи, рвучи і викликаючи нестерпний біль. 

- Куди нести? – підхоплюючи непритомну дівчину на руки, запитав він Деміана, який вже був поруч з ними.

- Пані Олівіє, покажіть Трею дорогу в кімнату панни. Норе, негайно виклич цілителя.

- Бідолашна дівчинка, - почула за спиною схвильоване перешіптування.

- Схоже, їй не вдалося впоратися з власною магією.

- Сподіваюся, що з нею буде все гаразд, - співчутливо додав ще хтось.

Зал наповнився тривожним гомоном. Гості обговорювали інцидент, намагаючись зрозуміти, що сталося.

Деміан підняв руку, і голоси в залі стихли.

- Здається, у панни Валерії виступ пішов трішки не за планом. Але все одно, він був чудовий. Пробачимо їй цей маленький конфуз. Все ж наші панночки тільки оволодівають складною наукою магії, а в навчанні помилки неминучі. Не хвилюйтеся, їй нададуть необхідну допомогу і, можливо, вона ще до кінця прийому зможе до нас приєднатися. Якщо, звісно, цілитель дозволить, - він розвів руками і посміхнувся. – Але ж ви знаєте, якими суворими вони бувають. Хочу подякувати учасницям – вони всі були неймовірно прекрасні і змогли подарувати нам справжню насолоду своїми виступами. Продовжуйте розважатися! Музику!

Я аж зубами рипнула спересердя. Як він може так спокійно говорити, ніби Лера не від жорстокого нападу постраждала, а необережно вкололася шпилькою для волосся? Він що, зовсім безсердечний? Чи у їхньому світі такі випадки це норма? Тоді це огидний світ!

Музиканти знову заграли, і декілька пар пішло танцювати. Частина гостей продовжила обговорення того, що сталося, але, здається, всіх цілком задовольнило пояснення принца. Навіть інших дівчат, які під час його промови хитали головами, погоджуючись. Але ж не мене!

Я не знаходила собі місця від хвилювання. Де знаходиться кімната Лери мені було відомо, тож, вислизнувши тихенько в коридор, швидко рушила туди. Можливо мені дозволять навідати її або хоча б скажуть як її стан.

Я швидко знайшла потрібні мені двері, а наблизившись до них зраділа, що вони зачинені не щільно. Зазирнувши, побачила в кімнаті Деміана. Я навіть не помітила коли він встиг покинути Музичний салон. А зараз він, разом з Треєм, прямував до дверей. Я ледь встигла відскочити і сховатися за найближчою шторою.

- Що скажеш? – почула я голос принца. – Щось я сумніваюся, що це випадковість.

Його голос звучав занепокоєно, зовсім не нагадуючи той легкий тон, яким він зовсім нещодавно звертався до підданих. Так то все була лише гра на публіку? Що вони приховують?

- Я цілком впевнений, що хтось підлаштував це навмисне, - відповів Трей, не приховуючи свого обурення. – Я відчув магію, яка точно не належала Валерії. Її енергетика була зовсім іншою: дуже потужною і... чужою.

- Чужою? - перепитав Деміан. - Ти не зміг розпізнати її походження?

- Ні, - зізнався Трей, і в його голосі було чути тривогу. - Це щось зовсім незвичне. Я ніколи раніше не зустрічав такої магії.

Вони вже пройшли повз мій сховок і останнє, що я змогла почути, було:

- Ніхто не має про це дізнатися. Під підозрою може бути будь хто з тих, хто сьогодні був присутнім на прийомі. Ми самі маємо…

Далі мені вже не вдалося нічого розібрати. Але з головою вистачило і того, що встигла.

Я притулилася до стіни, переводячи подих і намагаючись осмислити почуте. Хтось навмисне хотів зашкодити Лері. Але хто? І чому? Моя голова йшла обертом від цих питань. А головне – чи не означає це, що я, як і інші учасниці відбору, теж знаходжуся в небезпеці?