8.2

Мене аж розпирало від люті. Так принизити мене перед цілою купою народу! Всі ж чудово бачили, що прямував він саме до мене, а тоді в останній момент повернувся до Аделаїди. Трясця!

Від розбурханих почуттів я сплутала декілька фігур танцю, на вивчення якого мала і так обмаль часу, та ще й примудрилася наступити на ногу своєму партнеру.

- Ой, вибачте, будь ласка! – присоромлено пискнула і почервоніла, наче варений рак. Боже, як же соромно.

- Нічого страшного, панно Софіє. Ми ж нікому про це не скажемо. Це буде наша маленька таємниця.

Приємний молодий чоловік тепло усміхнувся, намагаючись мене підбадьорити. А я навіть імені його не запам’ятала. І це все клятий принц винуватий. Щоб йому пусто було!

Я скосила погляд туди, де Деміан дуже вправно вів у танці мою наставницю. Маю визнати, що він сьогодні, не даремно був у центрі уваги. Якби ми зустрілися за інших обставин, то, можливо, мене б і зацікавила така партія. Чоловік і справді був неймовірно гарний. Та що там гарний – справжній красень. Але зараз абстрагуватися від цих самих обставини аж ніяк не вдавалося. Нічого, окрім глухого роздратування цей пихатий королівський нащадок у мене не викликав.

Добре, що мені випало виступати аж передостанньою. Бо якби першою, то я б, напевно, і там осоромилася. А так мала час опанувати себе.

Та побачивши виступи дівчат я зовсім не заспокоїлася, а навпаки ще більше розхвилювалася. От тільки Деміан не мав до цього вже ніякого відношення.

Спостерігаючи як майстерно Аріна закрутила повітря у вихор навколо себе, а потім він здійнявся до стелі і розсипався тисячами блискіток та конфетті, я лише вражено блимала очима та плескала в долоні з іншими гостями.

Діана виявилася неймовірно талановитою танцівницею. Кожен її рух був сповнений мовчазної пристрасті і грації, яка зачаровувала і змушувала забути про все на світі. Вона ніби плила у різнобарвному мареві, яке поступово змінювало свій колір, а разом з ним трансформувалася і сукня дівчини.

Не менш мене вразили і виступи Олесі та Рити.

Перша створила ціле шоу з іскристих кристалів, які виростали на наших очах з малюсеньких прозорих камінців, а потім поєднувалися у різні дивовижні фігури та візерунки. Врешті-решт всі вони з’єдналися у одну велику блискучу квітку.

Рита ж заспівала ліричну пісню, акомпануючи собі на роялі. Завдяки особливій акустиці зали її ніжний, чуттєвий голос заполонив весь простір, створюючи враження, ніби навколо все живе і реагує на дивну мелодію, відгукуючись і підспівуючи. А наприкінці виступу вона змахнула рукою і зошит з нотами перетворився на невелику скриньку, яку вона і вручила принцу:

- Ваша Високосте, прошу прийняти мій дар на згадку про цей чудовий вечір.

Перш ніж передати скриньку, вона підняла кришку і з неї полилася та сама пісня, яка щойно пролунала. Оттакої! То вона не тільки красива, а ще й музична. Вражає, нічого не скажеш!

Після таких неймовірних виступів моя ідея з проведенням квесту здавалася мені жалюгідною і нікому не цікавою. Але, як виявилося, я помилялася. Можливо саме завдяки тому, що магія в цьому світі була повсякденним явищем, то на гостей вона не справила настільки шокуючого враження, як на мене. А от поділитися на дві команди і побігати залою, розшукуючи сховані підказки, щоб знайти головний скарб, та ще й не використовуючи свої магічні здібності, виявилося для них цікавою і несподіваною розвагою.

Спостерігаючи за ентузіазмом обох команд, за їх завзятістю і прагненням до перемоги, я нарешті розслабилася і отримала справжнє задоволення від цього вечора. Навіть той факт, що перемогла команда принца, вже ніяк не міг вплинути на гарний настрій. Приймаючи з моїх рук грамоту переможця, яку я власноруч розмалювала, намагаючись надати їй максимальної урочистості, Деміан посміхнувся і сказав:

- Ви продовжуєте мене дивувати, Софіє. Я радий, що цього разу це приємне здивування.

От здавалося б похвалив, але все ж зумів додати ложку дьогтю у бочку з медом. Не потрібно бути провидцем, щоб розгадати у його словах прихований сенс.

А тим часом Зорес оголосив останній номер першого етапу відбору.