8.1

Зазвичай Аріна збирала волосся у косу, але сьогодні воно було підібране у високу елегантну зачіску, яка їй неймовірно личила, перетворюючи її з просто привабливої дівчини на вишукану світську панну. Про цю учасницю у мене склалося саме приємне враження.

До того ж, дівчина виявилася не тільки вродливою, а ще й вельми обдарованою. Мені доповідали, що її успіхи у оволодінні магією є одними з найкращих, що безперечно додавало їй шансів на перемогу у відборі.

Безсумнівно, Нітблуму пощастило з підопічною. Власне, як і завжди. Він був наймолодшим серед менторів, завдяки своїй надзвичайно успішній кар’єрі. Ще студентом він продемонстрував і високий рівень магії, і винятковий розум, і вміння багато і плідно працювати, що врешті-решт і принесло йому визнання і посаду професора у найпрестижнішій академії королівства.

- Вітаю вас! Панно Аріно, вам неймовірно личить нова зачіска, - усміхнувся я дівчині, від чого її щічки вкрилися милим рум’янцем.

- Дякую, Ваша Високосте!

Зорес знову зробив оголошення, і до зали зайшов ментор Ранум Нарх зі своєю підопічною Маргаритою.

Цю панянку по праву можна назвати найяскравішою учасницею за її незвичний колір волосся. Яскраві рожеві і фіолетові пасма відразу приковували до себе погляди і давали зрозуміти, що їх власниця вельми неординарна і рішуча особистість. Не кожен наважиться весь час бути у центрі уваги. Але на відміну від гонорової Діани, Маргарита була завжди люб’язна і привітна, як зі своїми суперницями, так і з оточуючими.

Її наставник дуже схвально відзивався про свою ученицю, вважав дівчину надзвичайно обдарованою і тішився її здатністю опановувати нові навички дуже швидко, демонструючи прекрасні результати, що не могло не тішити.

- Вітаю вас! Сподіваюся ваш виступ принесе таку ж насолоду нашим очам, як і ваша яскрава зовнішність.

- Дякую, Ваша Високосте. Смію теж на це сподіватися, - Маргарита схилилася у реверансі так граційно, наче все життя тренувалася. Одразу видно - різнобічно обдарована панянка.

- Панна Софія та її менторка пані Аделаїда Блейн!

Не встиг голос Зореса стихнути, як залою прокотилося здивоване перешіптування гостей. Причина, звісно, крилася у пані Аделаїді, яка вже стільки часу не відвідувала світські заходи, що багато хто вже й забув про її існування, а можливо й встиг поховати стареньку.

Я й сам заледве втримав нейтральний вираз обличчя, коли побачив пару, яка зайшла до Музичного салону. От тільки мене зовсім не присутність Навіженої Дели ошелешила, а те, що їй вдалося зробити зі своєю підопічною, яка і справді виявилася ще тією «темною конячкою».

Панянку, яка наближалася до мене впевненим кроком, аж ніяк не можна було назвати посередньою. Вишукана сукня з глибоким декольте вигідно підкреслювала тонку талію і притягувала погляд до тієї частини тіла, якою, як мені раніше здавалося, вона не могла похизуватися. А ні! Виявляється і тут я помилявся. Як і у її зовнішності.

Зникли недолугі окуляри, даючи змогу роздивитися великі блакитно-сірі очі. Шкіра обличчя більше не була вкрита негарними рожевими плямами, а сяяла немов оксамит у світлі свічок. Волосся, яке вже не стримувала смішна гулька, розлилося по плечам, немов молодий мед.

Єдине, що лишилося без змін – нахабний, насмішкуватий погляд з-під довгих вій, у якому безпомилково читався виклик. Напевне вона помітила, що зміни у її зовнішності не лишилися непоміченими і це, здається, її розважало.

 От же нахабне дівчисько! Вона що вирішила з мене глузувати?

- Вітаю вас! – я навмисне проігнорував Софію і звернувся до її наставниці. – Пані Аделаїдо, ви сьогодні найчарівніша пані у цьому залі.

- Дякую, Ваша Високосте! – відповіла вона голосно, а потім зовсім тихенько, щоб ніхто з оточуючих не міг почути, додала, - я б порадила вам звернутися до цілителя, якщо ви і справді так вважаєте. Я починаю хвилюватися за ваш зір, Ваша Високосте.

Аделаїда нагородила мене лукавою посмішкою, а її підопічна тихесенько пирснула збоку. Вони безперечно вартували одна одної! Але збоку все виглядало напрочуд пристойно.

Софія зробила реверанс, продемонструвавши, що манерам її все ж встигли навчити, а я не стримався і знову кинув погляд на її декольте. Та хай йому грець! Наче ніколи жіночих принад не бачив! То просто все від несподіванки, що вони у неї є. Ніякого іншого пояснення бути не могло – такі нахаби не у моєму смаку.

- Панна Валерія та її менторка Олівія Кевуд! – нарешті оголосив Зорес останню пару.

Завжди усміхнена рудоволоса красуня справила на мене гарне враження ще при першій нашій зустрічі. От і зараз вона широко усміхалася і щиро раділа тому, що відбувалося навколо, хоча і помітно було, що трішки нервує.

- У вас неймовірно гарна усмішка, панно Валеріє! – мені навіть не потрібно було докладати зусиль, щоб вигадати для неї комплімент. – Своєю присутністю ви принесли сонечко у цей палац.

- Дякую, Ваша Величносте, - зашарілася дівчина, ніяковіючи від такої уваги.

Зорес вийшов на центр зали і оголосив перший танець. За традицією право відкрити святкування належало конкурсанткам і їх наставникам, а я мав першим запросити одну з них. Інші дівчата танцюватимуть зі своїми менторами. Тим же, у кого наставником була жінка, як і самим менторкам, пару складуть розпорядник відбору і завчасно обрані для цього чоловіки з числа гостей.

Пролунали перші акорди, а я дивився на дівчат і так і не міг визначитися, чудово розуміючи, що це запрошення автоматично зробить обраницю фавориткою в очах оточуючих.

Мій погляд зустрівся з блакитно-сірими очима, в яких і досі виблискував задоволений хитрий вогник. І в мені раптом прокинулося шалене бажання зробити у відповідь хоч невеличку, але капость. Тому, не розриваючи зорового контакту, я рушив в бік Софії, спостерігаючи, як в глибині її очей спочатку спалахнуло здивування і навіть деяка розгубленість, а тоді змінилося на злорадний блиск переможця. Вона вже мабуть бачила мене коло своїх ніг. А дзуськи тобі, скалко в дупі.