Розділ 2

Пару хвилин ми йшли мовчки, думаючи кожен про своє. Не знаю, що там відбувалося в голові у чоловіка, але в моїй - навіть таргани від страху поховалися по глибоких закутках. І найкращій спосіб хоч трішки заспокоїтися – це отримати хоч якусь інформацію. Яку мені, до речі, було обіцяно! А то йду невідомо куди і невідомо з ким. А раптом моя версія про Синю бороду не така вже й пришелепкувата, просто з місцезнаходженням кімнати для страти я помилилася? Бо ніякого палацу і близько не видно. Не в печері ж він живе? Мої нерви не витримали напруги, і я почала обурюватися:

- Мені здається, що хтось тут обіцяв все мені пояснити!

- Я так розумію, що терпіння теж не відноситься до твоїх чеснот, - гмикнув принц з уїдливими нотками в голосі. – Власне, як і порядність, хороші манери, і навіть вміння привабливо виглядати. Не буду приховувати, якби моя воля, то така як ти - ніколи б не стала учасницею відбору. Але, на жаль, це не мені вирішувати.

Мені ніби ляпаса дали! Від такої відвертої зневаги мене кинуло в жар. Навіть без дзеркала я розуміла, що моє обличчя палало від обурення. Та як він посмів? Ну не втрималася дівчина, зазирнула у зачинену кімнату. Так що тепер, відразу називати її непорядною? Я ж не збиралася там щось поцупити або заподіяти якоїсь шкоди. У кожного можуть статися хвилини слабкості. А стосовно манер – краще б за своїми слідкував! Теж мені, взірець ввічливості знайшовся!

- Наче я все життя тільки й мріяла опинитися тут, - буркнула собі під носа. – І раз вже мене тримають тут проти моєї волі, то я, хоча б, маю право знати, що відбувається?

Цього разу він відповів відразу, зупинившись і розвернувшись до мене обличчям.

- Ти стала учасницею відбору наречених для спадкоємця престолу. Тобто, для мене!   

Він промовив це з такою пихою, що я ледь не розреготалася. Мабуть, думав, що це має мене вразити. Та от тільки монархія існувала і у нашому світі, хай і не у моїй країні. І в порівнянні з тим фактом, що потрапити в інший світ виявилося цілком реальним, це вже не виглядало настільки приголомшливим. До того ж, я вже й так зрозуміла, - хто він такий. Набагато більше мене цікавило, де я опинилася, і чим це мені загрожує. Тому, стримавши недоречний сміх, я засипала чоловіка питаннями:

- І як цей відбір відбувається? Це що, якісь конкурси? Хто краще вміє готувати, шити чи співати? Чи це щось на кшталт конкурсу краси? Що на мене чекає?

Він знову насмішкувато зміряв мене поглядом і навіть криво всміхнувся. Скотиняка! Це він знову вирішив так продемонструвати мені, що думає про мою зовнішність? Я ледь зубами не заскреготала від злості. Хоч мені і начхати на його думку, але ж я дівчинка! І це мене ображає! Я обов’язково придумаю, як йому помститися за таке приниження! А поки що краще вдавати з себе наївну дурепу, яка не зрозуміла натяка.

- Буде декілька випробувань. Які саме – дізнаєшся, коли прийде час. Якщо учасниця проходить випробування, то на її мітці починає сяяти зірка.

Я знову подивилася на малюнок на своїй руці. Він же раніше щось говорив про те, що вона магічна? Тільки я тоді не звернула на це уваги. А дарма!

- У вашому світі існує магія? – вирішила відразу з’ясувати чи не примарилося мені. Хоча, яке там примарилося? Мітка на руці і, взагалі, все те божевілля, яке відбувалася зі мною – яскраве свідчення того, що вона тут і справді існує. Версія, що це просто я несповна розуму, мене не влаштовувала.

- Не просто існує – вона є невід’ємною частиною нашого світу, - з його голосу зникли глузливі нотки, а натомість з’явилися шанобливі. -  Це основа нашого існування та світобудови, і ми використовуємо її у багатьох аспектах життя: від лікування хвороб до захисту наших земель від ворогів. І твоя мітка є одним з проявів цієї магії. Вона не тільки позначає твою участь у відборі, але й відіграє ключову роль у випробуваннях, які на тебе чекають.

Важко було усвідомлювати те, що лише вчора я про все це читала у фентезійних романах, а сьогодні обговорюю свою участь у магічному відборі. Це страшенно лякало і водночас неймовірно захоплювало. Я мимоволі торкнулася мітки на своєму зап'ястку, намагаючись відчути щось надприродне, але вона здавалася звичайним малюнком на шкірі.

- То вона ніби суддя змагань? Вирішує хто переміг? – поставила питання, яке, можливо, могло здатися принцу наївним і дати можливість знову з мене покепкувати, але мені потрібно було розібратися, зрозуміти, що і як працює.

Попри мої побоювання, він пояснив все спокійно. От тільки від його пояснень у мене спітніли долоні.

- Сама мітка нічого не вирішує. Але вона відображає волю Засновниці. Після кожного вдало пройденого випробування спалахує зірка на мітці. Вона посилює магічний потенціал учасниці, дозволяє їй більш вправно використовувати сили, якими вона наділена. Це в свою чергу допомагає подолати наступні випробування, кожне з яких складніше попереднього.  

Посилює магічний потенціал? Отже, всі дівчата матимуть якісь надзвичайні здібності? А я що серед них робитиму? Хрестиком вишиватиму? Та й це я останній раз класі у восьмому робила. А раптом випробування небезпечні? Як себе захистити? Чи у мене теж якась сила проявиться, раз вже я тут опинилася?

- Це означає, що всі, хто буде на відборі, матимуть магію? І я теж? – запитала з надією і аж подих затамувала, чекаючи відповіді.

- Матимуть, - чоловік раптом невдоволено насупився. – Досить вже базікати! Ходімо!

Він розвернувся і знову швидко рушив вперед. Навіть жодного разу не перевірив чи встигаю я за ним. От же ж поганець! Як виявилося, блукати лісом у модельних туфлях, хоч і не на дуже високих, але все ж підборах, зовсім незручно. Вони весь час норовили встряти у м’яку землю або зачепитися за коріння дерев, яке підступно ховалося в траві. Я сердито сопіла. Але намагалася не відставати, пам’ятаючи жахливу мордяку, яка зовсім недавно шкірила на мене свої страшні зуби.