Мені здавалося, що я не зможу опанувати себе і зробити все правильно. Але коли хлопці починають грати й голос Еріка лунає на весь зал, розумію, що ніяка Клер Девіс не зможе розвіяти те, що відбувається у мене в душі.
Це ж та мить, про яку я так довго мріяла.
Кайф від атмосфери навколо змушує мою шкіру вкритися мурахами. А ще я усміхаюся, щиро і відкрито, тому що розумію: все ж таки змогла дотягнутись до зірок.
І байдуже, що це лише клуб і глядачів не так багато. Вже через три тижні на нас чекає стадіон, і для мене це найголовніший стимул тримати власні емоції при собі. Принаймні поки знаходжуся на сцені.
– Це було круто, народ! – ми усі разом заходимо в гримерку, і жоден з нас не приховує щасливих емоцій. Навіть Остін усміхається, і це чудово.
– Який кайф знову стояти на сцені, – додає Ітан і відкорковує пляшку з водою та жадібно п’є.
– Ти молодець, Лілі. Усе минуло чудово, – Ерік перший, хто мене хвалить, і це дуже приємно. – Народ, готові залишитися тут і продовжити святкування?
– Звісно! Наше повернення треба відсвяткувати! – одразу ж заявляє Ітан.
– Мені переодягнутися треба. Я скоро до вас повернуся, – додаю і прямую в сусідню гримерку, де мене уже чекає Роксі. Дівчина також на емоціях і, поки я переодягаюся у сукню, ділиться своїми враженнями.
– Тут Клер Девіс. Бачила її? – запитую, розглядаючи себе перед дзеркалом.
– А вона тут що робить? – одразу ж хмуриться подруга. – Прийшла Еріка позлити?
– Він дійсно розізлився, – бурчу, згадавши нашу зустріч. – Знаєш, мені здається, що в Еріка ще й досі є до неї почуття. Клер дуже гарна, тут не посперечаєшся.
– Ти помиляєшся, люба, – хмикає Роксі. – Ерік ніколи не пробачить їй зраду. Напевно, просто розізлився, побачивши її, от і все.
Мені також хочеться у це вірити. Коли ми з Роксі виходимо у зал, до мене одразу ж підходить кілька журналістів. Доводиться мило усміхатися і ділитися своїми враженнями від першого виступу. На щастя, у мене вже був невеликий, але все-таки досвід розмов з журналістами, тому почуваюся доволі впевнено.
– Он наші хлопці, – Роксі тягне мене в бік столиків, за яким дійсно сидять учасники гурту і Девід з Шерон.
– Наша зірочка прийшла! – п’яно заявляє Бен і садить мене біля себе. Я ж здивувалася. Коли він встиг напитися, адже мене не було щонайбільше пів години.
– Лілі, ти велика молодець. Я пишаюся тобою, – з усмішкою заявляє Девід і передає мені келих із шампанським. Сьогодні я вирішила трохи розслабитись і також відсвяткувати. Саме тому роблю ковток напою і почуваюся абсолютно щасливою.
Єдине, що не дає мені спокою – це пригнічений стан Еріка. Він крутить у руках склянку з віскі й загальної веселої атмосфери не поділяє.
– Усім привіт! Приймете у свою компанію? – несподівано біля нашого столика зупиняється Клер у компанії Драка. І чому я думала, що цих двох уже немає в клубі? Виходить, рано раділа…
Ерік дивиться на цю пару повним ненависті поглядом, і всі інші, хто сидить за столом, здивовано переглядаються.
– Чому б і ні? – заявляє Девід і киває на вільний диван поряд з Еріком.
Мене дивує те, що він не прогнав цю дівку кудись подалі. Сама ж бачила, як прохолодно він розмовляв з нею у клубі минулого разу. Що ж змінилося зараз?
Клер навмисне сідає поряд з Еріком, а Драк розміщується поряд зі мною. І якщо мені компанія хлопця зовсім не заважає, то для Рота близькість дівчини не є приємною.
– Деве, я вкотре переконуюся, що ти крутий продюсер. Де ти знайшов цю дівчину? – Клер киває у мій бік, але навіть поглядом не торкається.
– А Лілі така єдина! – п’яно заявляє Бен. – Вона поверне нам втрачену популярність.
– Та невже? – Клер усміхається і дивиться на Еріка. – А я думала, що популярність вам поверне ваш фронтмен. Це ж через нього ви її втратили, чи не так?
– Клер! – злий голос Девіда змушує нас усіх завмерти. Схоже, продюсер зрозумів, що вчинив неправильно, коли дозволив їй сісти до нас за стіл.
Ерік же мовчки підводиться на ноги та ставить склянку на стіл. Не кажучи жодного слова, розвертається і йде у бік коридору. У мене з’являється бажання піти за ним. Навіть не знаю, що я хочу зробити чи сказати йому. Просто підтримати й, можливо, поговорити.
Але тільки-но збираюся встати, мене випереджає Клер. Вона підводиться на ноги та розглядає нас усіх зарозумілим поглядом.
– Я скоро повернуся. Не сумуйте тут, – блискає своїми очиськами і йде в той бік, де зник Ерік. Ну ось, я вкотре пасу задніх, тепер точно не наважуся наздогнати його.
– Ти чого сидиш? – шепоче мені на вухо Роксі, помінявшись місцями з Беном. – Зараз ти потрібна йому як ніколи.
– Ти так думаєш? – розгублено витріщаюся на подругу.
– Я впевнена у цьому, – усміхається і киває мені в бік, де зникли ці двоє.
Навіть не знаю, де у мене взялись сили. Різко підскакую на ноги і йду в бік коридору. Хочеться вірити, що ще є шанс усе змінити. Можливо, Ерік дійсно не кохає її більше, а я саме та, хто йому потрібна.
#202 в Молодіжна проза
#2063 в Любовні романи
#999 в Сучасний любовний роман
від ненависті до кохання, популярний хлопець, щира і відкрита дівчина
Відредаговано: 20.11.2020