5. Автограф - сесія

Наступного ранку прокидаюся першою. Ерік міцно спить поряд, і я деякий час просто лежу і розглядаю його гарне обличчя. Ця ніч дуже сильно змінить нас обох, я у цьому переконана. Тепер ми не просто кохаємо одне одного, тепер ми стали одним цілим. Легенько цілую хлопця в губи і підіймаюся з ліжка. Збираю свій одяг, розкиданий кімнатою, і швидко одягаюся. 

Лише опинившись у себе, перейшовши через балкон, я видихаю і біжу в душ. Усмішка ніяк не хоче покидати моє обличчя, а всередині все ще відчуття польоту. Ну невже людина може бути настільки щасливою? Виходить, що так... 

Тренуюся сама, тому що ніхто з хлопців так і не з’явився. П’ю свій коктейль і повертаюсь у кімнату, щоб переодягнутися. Сьогодні у нас з хлопцями чергова репетиція, і я вже дочекатися не можу, коли побачу Еріка. 

Одягаю джинсову спідницю і білу футболку, а на ноги – кеди. Сьогодні хочеться почуватися комфортно, саме тому з приводу зовнішнього вигляду не заморочуюся. Коли ж виходжу з кімнати, біля дверей мене уже чекає Ерік. Не встигаю навіть привітатися, а він уже міцно мене обіймає і цілує.

– Нас можуть побачити… – шепочу і вибираюся з його обіймів. 

– Я знаю, – бурчить і робить крок подалі. – Ти навіть не уявляєш, як важко мені стримуватися, коли ти так близько. 

Ерік розглядає мене таким поглядом, що мурашки бігають шкірою. Перед очима одразу ж з’являються картинки минулої ночі, і обличчя горить. 

– Ви чого тут застрягли? – зі своєї кімнати виходить сонний Бен і зупиняється поряд з нами. – Лілі, ти сьогодні чарівна. Як завжди, в принципі. 

Хлопець кладе свою руку мені на плече, і я бачу, яким злим поглядом його розглядає Ерік. Доводиться забрати руку Бена, щоб не дратувати свого хлопця і першою спускатися вниз. 

Ітан та Остін чекають нас на вулиці. Хлопці також виглядають втомленими і розбитими після вчорашнього гуляння. Щось мені підказує, що сьогодні не буде з ким працювати, тому репетицію можна сміливо скасовувати. 

В мікроавтобусі я сідаю поряд з Еріком, тому що просто не можу триматися від нього на відстані. Схоже, це вже сформувалося на підсвідомому рівні. Сам хлопець помітно розслабляється, коли я розміщуюсь поряд і навіть беру його руку у свою, тільки так, щоб ніхто не помітив. 

На репетиції хлопці постійно збиваються, чим сильно дратують Еріка. В результаті, як я і думала, доводиться припинити це знущання з нас усіх, і ми вирішуємо поїхати в ресторан пообідати. На щастя, сьогодні у нас немає нічого заплановано, саме тому усі здаються розслабленими. 

Ми займаємо окремий зал, де, крім нас, більше нікого немає. Можна спокійно поїсти і не хвилюватися за те, що хтось може зняти на камеру, як ти жуєш або робиш ще щось смішне. 

– Я скоро повернуся, – шепочу Еріку на вухо і виходжу в коридор. 

Дорогою у дамську кімнату мій погляд чіпляється за пару, що сидить в основному залі. Розгублено завмираю і чомусь вирішую залишитись та прослідкувати за цими двома. 

Девід щось пояснює Шерон, і та сидить, наче у воду опущена. Обличчя бліде, а очі все ще на мокрому місці. Схоже, від вчорашнього дня нічого не змінилося. Та є ще дещо, що не дає мені спокою. Сам Девід здається похмурим і за щось сварить цю дівчину. Виходить, він в курсі того, що з нею відбувається. 

Щоб не бути спійманою на підгляданні, я все ж таки заходжу в туалет і роблю свої справи. Та коли уже мию руки і збираюся йти, на порозі з’являться Шерон. Ми обоє розгублено завмираємо, і жодна з нас не поспішає щось говорити. Бачу, що дівчині незручно поряд зі мною, але цікавість бере гору. 

– Привіт! – випалюю першою. – Не знала, що ти також у цьому ресторані. 

– Ми з Девідом обідаємо, – сухо відповідає, а в очах так і читається: “Відвали”. – Ти з хлопцями тут? 

– Так. Може, розкажеш, що з тобою відбувається? Можливо, я зможу допомогти… – все ж таки намагаюся зробити крок назустріч. 

– Не думаю, що ти чимось допоможеш, – Шерон не надто радісно усміхається, але не дратується від моєї пропозиції, і це вже тішить. – Але дякую за ці слова. 

Розумію, що залишатися тут більше немає сенсу, і повертаюся до хлопців. Коли ж бачу в залі Девіда, відчуваю до нього легку неприязнь. Все ж таки він знає, що відбувається з його помічницею, і нічим їй не допомагає. 

– Привіт, Лілі! – першим говорить саме Девід. 

– Привіт! – сідаю поряд з Еріком і роблю ковток води, щоб намочити пересохле горло. 

– Щойно я говорив хлопцям про те, що уже в кінці цього тижня кліп з’явиться на екранах. 

Від почутого я зовсім забуваю про проблеми Шерон. Це ж чудова новина, і радіти їй – абсолютно природно. Відчуваю, як Ерік під столом стискає мою руку, і серце починає битися частіше. 

– До цього часу ви маєте бути готові до великого інтерв’ю у прямому ефірі одного з центральних музичних каналів. Інтерв’ю відбудеться уже цієї суботи, і кожен з вас отримає ряд запитань від ведучого. Дуже сподіваюся, що ви підготуєтесь до цього заходу і зробите усе гарно. 

Хлопці радісно переглядаються, і лише я відчуваю легке хвилювання. Ще жодного разу я не виступала в прямому ефірі, і це логічно, що хвилювання присутнє. Хочеться вірити, що журналісти не знайдуть якусь заборонену інформацію про мене. Хоча… я ніколи нічого поганого не робила і жодного гріха за собою не відчуваю.