Приїхавши у клуб, нам доводиться заходити через головний вхід і радісно усміхатися журналістам, які фотографують усіх новоприбулих. Якоїсь миті зовсім поряд я відчуваю присутність Еріка, і стає набагато спокійніше.
– Ти навмисне так одягнулася? – шепоче мені на вухо, поки ми позуємо перед фотокамерами.
– Що ти маєш на увазі? – не перестаючи усміхатися, запитую.
– Ця сукня майже нічого не прикриває. На тебе не погляне хіба що імпотент, і то не факт, – невдоволено заявляє. – Хочеш випробувати, наскільки я терплячий?
– Взагалі-то, я цю сукню для тебе обирала, – заявляю ображено. – Сподобатись тобі хотіла.
Ми заходимо всередину, де лунає музика і потроху збираються гості. В першу чергу поспішаємо до іменинника, який, до речі, дуже радий нас бачити. Поки пробираємося крізь натовп до свого столика, я відчуваю руку Еріка на своїй голій спині. Впевнена, що він навмисне мене дражнить, але все ж це дуже приємно.
– Що будеш пити? – запитує Бен, сідаючи поряд зі мною.
– Шампанське, – не задумуючись, відповідаю. Хочеться трішки розслабитися, але не переборщити з кількістю алкоголю.
Хлопці беруться розливати текілу, і лише Ерік п’є безалкогольне мохіто і розслаблено слідкує за тим, що відбувається у залі. Вже скоро мені набридає сидіти на одному місці, і я вирішую піти потанцювати. До того ж тут дійсно багато відомих особистостей, і я сподіваюся, що цього разу усе мине тихо і спокійно.
Поки тримаю шлях до танцмайданчика, дорогу мені перекриває сама Клер Девіс, і побачити її я точно не сподівалася. Одразу склалося враження, що ця дівка відвідує усі заходи, де є і мій гурт. А може, вона на Еріка полює?
Судинами одразу ж розтікається ревність разом з кров’ю, і я поглянула на цю дівчину зовсім іншими очима. Сьогодні Клер одягнула коротку шкіряну спідницю, туфлі на високих підборах і блузку з відвертим декольте. Начебто нічого нового, але я в думках одразу ж починаю нас порівнювати.
– Яка зустріч, Лілі! Маєш чудовий вигляд, – Клер показує свої білосніжні зуби, а мені хочеться відправити її кудись подалі.
– Ти теж нічого, – стримано відповідаю і намагаюся її обійти, але білявка, схоже, не закінчила. Знову перекриває мені дорогу і розглядає зацікавлено.
– Мушу визнати, що професіонали Девіда зробили з тебе справжню цукерочку. Не розкажеш, як тобі живеться в одному домі з чотирма гарними хлопцями? Один Ерік чого вартий, – солодкий голос Клер ніяк мене не вразив.
– Я щось не пригадую, щоб ми з тобою подругами ставали, – додаю якнайбільше впевненості в голос, щоб ця сучка зрозуміла, що зі мною не варто грати в ігри. – Та і я не можу розповідати про те, що відбувається в будинку кожному зустрічному.
– Свого часу я часто там бувала, – обличчя білявки залишається холоднокровним, але очі її видають. Клер розізлилася, і це додало мені впевненості. – Ми з Еріком жили в одній кімнаті, спали на одному ліжку…
– Як добре, що усе це в минулому. Для нас усіх, – все ж таки не втримуюся і кажу те, що крутиться на язику.
– Що у тебе з Еріком? – а ось і пряме запитання, якого я так чекала.
– Це не твоя справа, – холодно відповідаю. – Ти остання людина на землі, якій я буду розповідати про свої стосунки з учасниками гурту. Тому вибач, але ти мене затримуєш!
Не надто ніжно відштовхую цю дівку вбік і все ж таки опиняюся на танцмайданчику. Лише зараз відчуваю, що руки тремтять, і розумію, що з танцями доведеться почекати. Варто води попити, щоб заспокоїти розбурхані нерви. Саме тому прямую до барної стійки.
Та коли прошу бармена налити мені води, бачу зовсім поряд Шерон. Дівчина сидить так, наче навколо нікого немає, і крутить у руках склянку з чимось коричневим і явно алкогольним. Помітно, що вона засмучена, і в мене навіть з’являється бажання підійти і запитати, чи все добре, але в останню мить я зупиняю себе. Все ж таки з цією дівчиною я мало знайома і спілкуємося ми лише на робочі теми. До того ж у мене і так проблем вистачає з хлопцями, тому я вирішую не лізти до неї з питаннями.
– Ти чого тут? – поряд з’являється Ерік, і я одразу ж забуваю про все на світі. Схоже, це його близькість так на мене діє.
– Хотіла води попити, – осушую склянку одним махом і усміхаюся хлопцеві. – А ти чому тут?
– Тебе шукав. Потанцюємо? – Ерік мені підморгує. Не чекаючи відповіді, бере за руку і тягне за собою на майданчик. Його руки лягають мені на талію, і я розгублено озираюся навколо. Не хочеться, щоб нас зловили саме в такий спосіб, адже до нашої пари прикуто занадто багато уваги. Та, на щастя, гості уже трохи напідпитку і веселяться. Саме тому вирішую відпустити ситуацію і починаю рухати стегнами в такт музиці. Пісня, що лунає з динаміків, доволі відома, і танцювати під неї – одне задоволення.
Бачу, як горять очі в Еріка, поки я рухаюсь у його руках, і відчуваю, що грати з ним в такі ігри доволі приємно.
– Може, нарешті втечемо звідси? – шепоче мені на вухо, і я чудово його розумію.
– Уже натанцювався? – лукаво усміхаюся.
– Ти зводиш мене з розуму, – серйозно поглядає мені в очі, і я навіть ні на мить не сумніваюся, що так і є. До того ж це взаємно.
#230 в Молодіжна проза
#2335 в Любовні романи
#1128 в Сучасний любовний роман
від ненависті до кохання, популярний хлопець, щира і відкрита дівчина
Відредаговано: 20.11.2020