Початок

ДИСКЛЕЙМЕР / ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА

Усі права на дану книгу, включаючи текст, сюжет, персонажів та будь-які інші елементи твору, належать виключно її автору Герцогу Фламбергу .

Цей твір захищено Законом України "Про авторське право і суміжні права" та міжнародними угодами про захист інтелектуальної власності.

Жодна частина цієї книги не може бути копійована, відтворена, розповсюджена, передана, адаптована або використана в будь-якій формі та будь-якими засобами (електронними, механічними, шляхом фотокопіювання, запису чи іншими) без отримання попереднього письмового дозволу від правовласника.

 Будь-яке розміщення даного твору (повністю або частково) на будь-яких інших інтернет-ресурсах, файлообмінниках, торент-трекерах чи інших платформах без прямої письмової згоди автора суворо забороняється і є порушенням авторських прав.

У разі виявлення фактів порушення авторських прав, включаючи несанкціоноване копіювання, розповсюдження або будь-яке інше неправомірне використання цього твору, винні особи будуть притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Автор залишає за собою право вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав.

Денис часто бачив дивні сни, в яких до нього приходив старий козак на ім’я Мстислав. Це були не просто сни, а яскраві видіння, що повторювалися з лякаючою регулярністю. Старий козак, з довгою сивою бородою, що спадала майже до пояса, і глибокими, сумними очима, завжди з’являвся в одній і тій же затишній хатині. Стіни хатини були складені з товстих дерев’яних колод, а освітлював її лише мерехтливий вогонь у великому каміні. Полум’я танцювало на стінах, створюючи химерні тіні, і від цього обличчя козака здавалося ще більш загадковим.

Його слова, вимовлені спокійним, але водночас владним голосом, проникали в саму душу Дениса, викликаючи трепет і дивне передчуття чогось неминучого. 

– Ти зустрінеш її, сину, коли найменше чекатимеш. І ця зустріч переверне твій світ з ніг на голову, змінить усе твоє життя назавжди, – урочисто пророкував Мстислав.  

Прокидаючись, Денис довго не міг позбутися відчуття реальності цих снів, ніби старий козак насправді приходив до нього з іншого світу.

І ось одного дня, у реальному житті, Денис натрапив на маленьку, старовинну книгарню, сховану в лабіринті вузьких вуличок. Запах старих книг, пилу та легкої кави, що витав у повітрі, одразу полонив його серце. Він зайшов усередину, зачарований атмосферою тиші та спокою, і раптом побачив її – Вікторію.

Її очі, кольору бездонного океану в ясний день, здавалися Денису вікнами в інший світ, повний таємниць і глибин. Вони випромінювали таку силу, що він мимоволі задивився на неї. А її сміх, легкий і дзвінкий, нагадував чистий звук кришталевої краплі, що падає з висоти. В цей момент серце Дениса пропустило удар, а потім почало шалено битися. Він відчув, як по тілу розливається тепло, незнайоме досі хвилювання. Він одразу зрозумів, що ця зустріч – не просто випадковість, а довгоочікуване пророцтво старого козака, що нарешті збувається.

Коли їхні погляди зустрілися, у книгарні раптом зникло світло, поглинувши все навколо в густу темряву. Запала тиша, порушувана лише тихим потріскуванням старих балок. Денис відчув, як його серце завмирає від несподіванки і напруженого очікування. Щось містичне витало в повітрі, роблячи цей момент ще більш значущим.

Через кілька напружених секунд світло так само раптово повернулося. І тоді Денис побачив Вікторію, яка стояла прямо перед ним. Її очі, відбиваючи тьмяне світло ламп, сяяли в напівтемряві, немов дві далекі зірки. У цю мить він збагнув остаточно: саме її він шукав усе своє життя, її образ приходив до нього у снах, її посилала йому доля.

Перед його внутрішнім зором знову виникла картина з сну: старий козак Мстислав тихо кивнув головою, його обличчя випромінювало спокій і мудру впевненість. Тепер Денис знав напевно – це не просто збіг обставин, а знак долі, могутньої сили, яка звела їх разом.

Вікторія, зі свого боку, також відчула щось особливе. Їй здалося, що вона зустріла рідну душу, людину, яка розуміє її без слів, з півпогляду. Їхні душі, мов дві половинки одного цілого, давно роз’єднані, нарешті знайшли одна одну і відгукнулися з неймовірною силою. І хоча на перший погляд вони були зовсім різні – він, мовчазний і замкнений у собі творець, вона – яскрава, енергійна і життєрадісна дівчина – між ними одразу виник невидимий, але міцний зв’язок, незбагненне споріднення