Звязок

Астра...— він замовк на секунду – це люди вбивають місяць...

Дівчина взмахнула рукою, але рука так і залишилася в повітрі. Астра стояла мовчки, на її обличчі змінювалися емоції: здивування, страх, ярість. По черзі вони випливали на її ніжному обличчі. Вона сіла на землю, її світ почав рухатися. Вона так довго мріяла побачити світ людей, поспілкуватися, але тепер вона хотіла назад до мами. Дівчина обм'якла, лягаючи на землю. Дмитро швидко підбіг до неї. Він перевірив температуру, але зірка була настільки холодна, що рука замерзла.

Хлопець зняв свою куртку і накрив дівчину.

-Вибач, напевно, я не мав цього казати…

Дівчина не відповіла. Білий круг з чорною полосою світився в темному небі. Зірка простягнула руку і стиснула кулак.

-Навіщо людям знищувати місяць?

Дмитро важко зітхнув і поклав руку знову на чоло; нічого не змінилося, зірка така ж холодна.

-Науковці зробили штучний місяць, який буде давати людям надсили… – він закусив губу, не дивлячись на дівчину. – Люди не думають, що це погано.

Дівчина глянула на нього, а потім на свою руку і протягнула її хлопцю.

-Такі, як у мене?

З її руки потягнулися смуги, теплі, як літо, і зібралися в кульку кольору вечірнього сонця. З її руки тяглося саме літо. Хлопець на мить опинився вдома, коли жив батько, а мама була доброю. Потім усе припинилося; дівчина дивилася на нього дивно. Дмитро відчув, що його щоки мокрі від сліз. Хлопець швидко встав і відійшов на кілька кроків, витираючи рукавом светра смуток.

Дівчина слідом встала і підійшла, розглядаючи його лице.

-Це що? – вона доторкнулася до його обличчя. – Чому з твоїх очей йде вода?

Дмитро не знав, як відповісти. Він відійшов від неї, не знаючи, що говорити. Повернувшись до неї спиною, хлопець вдихнув повітря на повні груди і з широкою усмішкою знову обернувся до Зірки.

— Це називається сльози. Ти так сильно вразила мене своєю магією, що моє серце не витримало шоку і почало плакати!

Він наігранно взмахнув рукою. Зірка задумалася, підійшла ближче, а Дмитро відступив. Дівчина наблизилася ще більше, але хлопець виставив руки, щоб зупинити її. Зірка зупинилася, але не переставала його розглядати. Раптом вона відійшла на три кроки.

— Мої сестри розповідали, що вода з очей… — вона взмахнула рукою. — Тобто сльози — це признак суму. Чому ти сумуєш?

Хлопець не відповів, лише глянув на небо, наче хотів дізнатися, яких зірок ще не вистачає на небі.

— Сестри… Вони в тебе є?

Дівчина кивнула. Зірка хотіла ще щось сказати, але осіклася і знову подивилася на місяць. Вона почала ходити туди-сюди, схрестивши руки і закусивши великий палець, поки не впала. Лежачи на землі і дивлячись у небо, вона привернула увагу Дмитра. Хлопець спостерігав за нею, не наважуючись порушити її смуток.

— Її не можна вбити. Якщо вона помре, то цьому світу не буде життя.

Дмитро завмер. Він повернувся до неї з відкритим ротом, а вона продовжила:

— Місяць і Сонце — це дві сестри, які тримають рівновагу у світі. Місяць тримає ніч, а Сонце — день. Тільки подумай: якщо одна із сестер помре через помилку людей, що буде з другою?

Астра замовкла, а Дмитро почав усвідомлювати, що станеться, і цього допустити не можна.

— Тоді друга впаде в смуток і не допомагатиме світу?

Дівчина похитала головою. Сівши, Астра глянула хлопцеві в очі.

— Ні, вона зненавидить цей світ і зруйнує людей.

Дмитро відчув, як холодок пробіг по спині. Він не міг уявити, що таке могло статися. У його свідомості сплелися думки про світ, який він знав, і про те, як легко все може змінитися.

— Але ж ми можемо щось зробити, — нарешті вимовив він, намагаючись знайти хоч якісь слова підтримки. — Ми ж не можемо просто сидіти і чекати, поки це станеться.

Зірка підняла голову і поглянула на нього з надією в очах.

— Що ти пропонуєш? — запитала вона. — Я не знаю, як зупинити це. Я лише звичайна зірка. Я не можу змінити долю.

— Але ти вже робиш щось надзвичайне, — відповів Дмитро, намагаючись підбадьорити її. — Твоя магія може допомогти! Можливо, ми можемо знайти спосіб врятувати Місяць

Зірка замислилася, її погляд став серйознішим. Вона повільно підвелася, наче щось усвідомила.

— Якщо я зможу зв’язатися з Місяцем, можливо, я зможу зрозуміти, як їй допомогти. Але як? Я ніколи не пробувала це раніше.

Дмитро підійшов ближче, відчуваючи, як їхня спільна мета об’єднує їх.

— Можливо, тобі потрібно зосередитися на своїх почуттях. Спробуй зосередитися на тому, що ти відчуваєш до Місяця. Може, твоя магія підкаже тобі шлях.

Зірка кивнула, її очі засяяли рішучістю.

-Я спробую.

Вона взяла його за руку, він здивовано глянув на неї але нічого не сказав в цей момент між ними виникла невидима зв'язка. Зірка закрила очі і почала зосереджуватися, глибоко вдихаючи повітря. Дмитро спостерігав за нею, відчуваючи, як навколо них починає змінюватися атмосфера. Вітер затих, а небо над ними стало темнішим.

Дмитро відчув, як у повітрі з'явилася магія. Він закрив очі і намагався налаштуватися на енергію Зірки. Раптом він побачив візію: Місяць, що плаче, оточений темрявою 

-Мамо? – Астра звернулася до Місяця…

…Темрява здригнулася, ніби почула її голос.

— Астро… — пролунало тихо, розсипаючись срібним шепотом у просторі. Голос був слабкий, але впізнаваний, наповнений болем і любов’ю водночас.

Перед ними поступово проявився Місяць — не небесне світило, а жіноча постать, сплетена зі світла й тіней. Її сяйво було тьмяним, ніби хтось повільно гасив його зсередини. Срібні сльози падали в порожнечу й розчинялися, не долітаючи до землі. Чорна полоса стала більше наче вулик і літку.