25. У світі жахіть

Лера сиділа біля ліжка брата клюючи носом. Втома брала своє. Провівши подушечками пальців по тильній стороні його долоні, вона придушила ще одне важке зітхання.

Минуло два дні, а жодних покращень не було. Лікарі іноді приходили, дивилися на екрани, на які виводилися показники їхньої життєдіяльності. Умовляли її не витрачати час, а потім йшли.

У лікарні їх навіть не спромоглися переодягнути в лікарняний одяг! До них взагалі намагалися не підходити ближче, ніж на півметра.

Лера сердилася на себе, на лікарів, які не могли, або не хотіли допомогти її братові. На журналістів, що чергували під вікнами лікарні та намагалися її зловити дорогою до будинку Мерліна.

«Скоро все закінчиться. Скоро всі забудуть! - щоразу твердила собі Лера.

Вона намагалася тримати себе в руках і не піддаватися істериці.

Двері палати грюкнули, що змусило Леру виринути з тривожних думок. Цього разу до палати увійшов Мерлін та доктор Колінз. Лера його добре знала, того року він швидко поставив Соню на ноги. Доктор Колінз вважався найкращим у цьому місті. І Лера сподівалася, що він їм допоможе.

- Вибач, Мерлін. Я зробив все що міг! Такого зілля, що занурило їх у сон, я не знаю! Їм стає лише гірше.

– Скільки? – сухо запитав Мерлін.

- Може день, може два, а може кілька годин. Нікому не відомо.

Лера прислухалася до їхньої розмови. Внутрішні органи звело судомою.

- Це правда? Невже їм неможливо допомогти?

- На жаль, я не знаю як. - розвів руками чоловік. – Але я намагатимуся до останнього!

Подякувавши, Лера знову повернулася до ліжка брата.

«Має бути щось!»

У вікно навпроти вдарилася маленька різнокольорова пташка. Сівши на підвіконня, вона зробила пару стрибків, і пурхнула.

Провівши її поглядом, Лера опустила задумливий погляд на руки. Раніше вона б нізащо не повірила, що вони можуть перетворюватися на крила. Похитавши головою, вона відігнала мару. Але образ довгих кігтів, що розривають тіло, ніяк не йшов з думок.

Нахилившись, вона поправила хлопцеві ковдру. Навіщо воно взагалі потрібне в таку спеку?

Знали б вони на що вона здатна, побоялися так недбало ставиться до її брата! Край його футболки був забруднений засохлою кров'ю. І в цей момент її очі натрапили на кишеню. Запустивши руку, дівчинка витягла складений у шість разів аркуш.

- Не зрозуміла ... - розгорнувши знахідку, вона пробігла по ній поглядом.

Кров ударила у скроні, а перед очима замиготіли різнокольорові вогники. Схопившись на ноги, Лера вже кинулася до дверей, але потім знову повернулася до ліжка.

- Потерпи трохи. Я скоро. - цмокнувши його в гаряче чоло, вона вибігла за двері.

Все було дуже просто. Як вона сама до цього не додумалася?! Не ставши викликати таксі, дівчинка відкрила крила та злетіла. Натовп журналістів уже мало її цікавив.

Приземлившись перед будинком Мерліна, вона засунула ключ у замок, і ривком відчинила двері. Не звертаючи уваги на біль у грудях і дихання, що збилося, Лера промчала до своєї кімнати. Її речі й досі стояли не розпаковані. Побачивши господиню, Мотя підняв мордочку.

Кидаючись від валізи до шафи, дівчинка судомно намагалася згадати, куди поклала торішній конспект із зілля.

Висипавши весь вміст валізи на підлогу, вона схопила чарівну паличку, що лежала на ліжку. Вчора її хтось знайшов у руїнах печери та приніс їй.

- Гелада конспект!

Видавши несамовитий м'яв, Мотя зіскочив з ліжка на підлогу та наїжачився. Всі конспекти, що були в кімнаті, полетіли на Леру. Вона встигла лише прикрити голову руками.

- Вибач, Мотя. - кинувши на кошеня винний погляд, дівчинка присіла на підлогу.

Потрібний конспект вона знайшла через п'ять хвилин. Кинувши його на ліжко, Лера судомно вдихнула носом повітря. Думки плуталися, голова готова була ось-ось луснути. У такому стані вона не зможе нарізати жоден інгредієнт.

– Хоч би це допомогло! - Лері довелося на якийсь час забути про поспіх.

Минулого року професор Чикін розповідав їм, як робити Ловець снів. Тільки тоді вони були спостерігачами. Цього разу Лера була готова приготувати складніший рецепт, щоб поринути у сон до брата.

На аркуші, що вона знайшла в кишені Влада було написано розгонистим почерком: Чорний Друїд обпоїв їх зіллям і після другого дотику всі троє поринули в сон. У тебе буде лише одна спроба. Не встигнеш зілля спалити їм мозок.

Над цим написом було намальовано карту. Трохи опам'ятавшись, Лера подумала, що це може бути чийсь жарт. Але навіть якщо це так, треба спробувати.

Спустившись із конспектом та сумкою з інгредієнтами на кухню, Лера поставила казанок на вогонь. Розштовхавши в ступці десять листків сушеної м'яти, дівчинка додала туди кілька крапель роси. Висипавши все в котел, вона почала нарізати корінь марнелії зеленої. Коли половину інгредієнтів було додано, Лера сіла плести чотири браслети.

Кожен складався лише з трьох ниток. Широкий браслет не було сенсу робити, а звичайну мотузку не можна було використати.