23. Нічого не повторюється двічі

Наступного тижня було здано ще три іспити: алхімію, демонологію та алгебретику. Незважаючи на деякі труднощі, Лера спромоглася здати все на відмінно. Залишився лише такий очікуваний практичний іспит.

На консультацію вона йшла з великим інтересом, їй скоріше хотілося дізнатися про те, що буде за три дні. Усі третьокурсники та п'ятикурсники Вольфрама зібралися у класі ростомагії. Тільки Корнелі Фуолк цього разу з ними не було. Консультацію проводила Лена.

На викладацькому столі лежав стос альбомних аркушів. Поки студенти збиралися, Лена, щоб не нудьгувати базікала з Флоренцією Саймон. Вони були найкращими подругами протягом усієї школи.

  Іноді Флоре кидала короткі погляди на аудиторію. Молодша сестра весь цей час трималася від неї відсторонено. Вона знала, що та посварилася з друзями, і тепер скрізь ходила одна.

Соня похмуро розглядала свої руки, складені на парті. Ці іспити пройшли не так, як вона планувала. Їй хотілося добре підготуватись і знову бути для всіх прикладом. Але готуватись більше не хотілося.

Кілька днів тому вона запропонувала Любі допомогти з алгебретикою. Вона мала проблеми з декількома темами. Але Люба відмовилася, сказавши, що вже сама в усьому розібралася. На мить їй навіть здалося, що дівчинка відчувала незручність. У будь-якому разі Люба подякувала, а це вже був прогрес.

Але мабуть має статися чудо, щоб вони знову стали друзями.

Коли всі студенти зайняли свої місця, Лена роздала кожному по аркушу. На ньому була зображена карта острова Вечерінг. До нього ввів кам'яний міст із високими кованими воротами по обидва боки. Також острів оточував паркан. Наближатися до нього було суворо заборонено.

Спочатку студенти потрапляли на викладений бруківкою майданчик. Там знаходилися ряди лав і трибуна за якою стояла директорка. Далі була ще одна брама, менша. За ними вже розпочинався практичний іспит.

За кілька метрів від брами були дві башти, з'єднані між собою, ліс з невеликим озером, підземні та наземні печери.

- Як тільки ви пройдете крізь ці ворота! - Лена показала указкою на карту, що висіла на дошці. - Накладені заклинання перенесуть вас у різні частини острова. Загалом в іспиті три етапи: замок, ліс та печери. По проходженню ви зустрічатимете істот, яких вивчали з демонології чи мистецтва духів. У когось треба буде відгадати загадку, а проти когось використовувати магію. Список перерахованих заклинань, які можна використовувати, написані на звороті. Все дорівнює реальним умовам, які з вами можуть статися.

- Ми боротимемося з реальними істотами? – вигукнув хтось.

– Ні. Фантоми. Але здачі вони можуть дати. - відповіла Лена. – Печери завжди були найлегшим етапом. Коли я здавала на п'ятому курсі потрібно було запалити світло і пересунути камінь на інше місце. За вами постійно стежитимуть екзаменатори. На острові є багато камер, яких ви, на жаль, не помітите. Тому допомагати комусь небажано, це іспит, а не справжній бій.

Розповівши декілька історій з минулих курсів, Лена запитала: "У кого є питання?" Їх виявилася сила-силенна.

Здається, одна Лера з прохолодою ставилася тепер до іспиту. За три роки вона встигла неодноразово пройти його в реальних умовах! Її закидали в минуле, викрадали, намагалися нагодувати химерам.

За цей рік вона стільки всього пережила, що тепер ліниво дивилася на карту. Порівняно з її пригодами це була дитяча гра. Потрібно лише повторити все на публіку.

Лера постійно позіхала, повертаючись до гуртожитку. За цей тиждень їй жодного разу не вдалося нормально виспатися. Поки всі збиралися готуватися в ці три дні, вона мріяла про сон та поїздку додому.

* * *

Наступного дня після консультації пройшла чутка, що іспит скасують. Незважаючи на тріумфування, студенти стурбувалися, адже такого не траплялося ніколи. Але вже надвечір чутки спростували.

Усі третьокурсники та п'ятикурсники до дванадцятої години підійшли до озера Ленгріни. Міст на Вечерінг був недалеко. Червневе сонце нещадно палило, змушуючи підлітків ховатися під кронами дерев. На небі не було жодної хмарини.

О дванадцятій двадцять відчинили ворота, запросивши студентів на острів. Побачивши на власні очі лавки і башти, що виднілися за парканом, Лера занервувала. Їй раптом здалося, що вона не вивчила щось важливе, і дуже шкодувала, що не стала повторювати конспекти.

Списки були вивішені ще в день консультації, тому Лері нічого не залишалося, як сісти на лаву, і чекати на свою чергу. На жаль, вона була наприкінці. До цього моменту можна збожеволіти.

Андрій та Люба сіли по обидва боки від неї. Ліза сиділа осторонь жваво обговорюючи якусь істоту з однокурсницею Натою.

Використавши заклинання для посилення голосу, директор вийшла до трибуни. Студенти замовкли.

- Вітаю вас, третьокурсники та п'ятикурсники! Сьогоднішній іспит покаже, чому ви навчилися за ці роки. Для тих хто в майбутньому обере професію, не пов'язану з бойовою магією, сподіваюся, це будуть єдині битви. Тут вам доведеться діяти швидко. Кожна помилка може коштувати балу, а кожне нестандартне рішення підвищить його. Перша десятка, прошу приготуватись.

Хлопчики та дівчатка знову загомоніли. П'ятикурсники нервували менше, адже вони вже проходили таке.