21. Жорстока правда

Перестрибуючи через сходинку, Джина збігла вгору сходами. Біляві пасма підстрибнули, коли дівчинка зупинилася перед дверима, і розправивши складки на сарафані, дістала з потайної кишені якісь два папірці.

Зробивши вдих-видих, вона постукала, а потім штовхнула двері.

- Привіт, Влад! – губи самі по собі розпливлися в посмішці.

Зробивши кілька кроків по кімнаті, вона побачила Влада, що стояв біля вікна. Її обличчя спалахнуло щастям. Що не можна було сказати про Влада. Побачивши подругу, він відвернувся до вікна. Але вона цього, здається, навіть не помітила.

- Ти маєш якісь плани на вечір? Я взяла квитки у кіно. Фентезі, як ти любиш! Сходимо вдвох?

Не отримавши відповіді, дівчинка розгублено заблимала.

- Владе? Ти мене чуєш, чи знову в навушниках? - ображено надулася Джина, і підняла руку, щоб доторкнутися до нього.

Але раптом хлопчик зробив різкий випад і перехопив її руку.

- Ай, боляче! - дівчинка скрикнула від болю, намагаючись звільнити зап'ястя. Але хватка була мертвою. – Що з тобою таке?!

- Ти чого сюди прийшла? – холодно поцікавився він, вп'явшись у неї поглядом. Здавалося, він хоче пропалити в ній дірку.

- Я ж тобі вже сказала. Пусти! - дівчинка ще раз скрикнула, відчуваючи, як починає німіти зап’ястя. - Боляче ж! Придурок!

Зсунувши брови, Влад підтяг її до себе за руку.

- Повтори!

Тільки зараз Джина помітила, як змінилися його очі. Вони стали неживими.

- Що з тобою? - її голос затремтів, вона готова була розплакатися. – Я тебе чимось образила? Владе? - дівчинка намагалася знайти в його очах хоч маленький промінчик світла.

- Зі мною все добре! Коли ти вже подорослішаєш, Джино?! Ми тут не для того, щоб гуляти! Ми маємо тренуватися! Скоро Морл покличе нас, і ми повинні будемо виконати його наказ!

Джина хотіла швидко відповісти, але клубок став у горлі.

- Я думала, ти захочеш провести час зі мною...

– Єдине, чого я хочу це знищити сестру! Вона відчує той біль, який мені доводиться терпіти через неї! Я спалю їй мозок! – губи Влада скривилися в страшному оскалі. - Морл має рацію, від неї у нас одні біди!

- С-сестру? - пискнула Джина, рука вже почала синіти.

Влад дивно смикнувся, і в його очах промайнув жах.

- Дивись! - схопивши за плечі, хлопчик припечатав її до стіни.

Дівчинка спробувала скрикнути, але він не дав їй цього зробити, накривши губи поцілунком. Легені обпалило, свідомість швидко покидала її.

У ніс ударив їдкий запах. Розплющивши очі, Джина від розгубленості втратила мову. Вона тепер була не в спальні Влада, а в одній із в'язниць.

На лежанці скорчившись лежав Влад, а на підлозі валялася розбита пляшка із зеленою рідиною. Ґрати видали протяжний скрип, і в камеру хтось увійшов. Обернувшись, Джина побачила Чорного Друїда.

- Що тут відбувається? - спитала вона, але він наче її не почув.

Обійшовши, чоловік наблизився до Влада.

- Відпочиваєш?! Я ще тобі попити приніс! - Джину насторожив його доброзичливий тон.

- Забирайтеся геть! – хрипко промовив хлопчик, відвернувши голову.

Увага Джини раптом переключилася на руку Друїда. На одному з пальців було кільце у формі тіла дракона. Очі у неї розширилися від подиву, таке ж кільце колись носила принцеса Леліла.

- Ти ж знаєш, що я не піду, поки не досягну свого! - спокійно продовжив Друїд. – А на тебе маю великі плани!

- Можете скільки завгодно мене поїти цією отрутою, я все одно не стану вам підкорятися! Ви не зможете вбити Леру моїми руками!

- А хто сказав, що я хочу її смерті? – посміхнувся чоловік. - Її не так просто вбити, мій хлопчику. А ось змусити мучитися, просто! Якщо ти доторкнешся до неї ще раз, то кровні пута остаточно відновляться. А разом з цим, - Друїд тицьнув пальцем йому в лоба. - Вміст твоєї надто розумної головки закипить! Як чайник! - чоловік зареготав, випроставшись. - Вона не переживе твоєї смерті!

Влад смикнувся та закричав.

Разом із цим Джина виринула із дивного сну. Влад відсахнувся від неї, відвернувши голову до вікна. Його груди часто здіймалися і опускалися.

Джина не змогла зрушити із місця, її ноги ніби приросли до підлоги. Провівши пальцями по припухлих губах, вона часто заморгала. Вона не розуміла, що щойно сталося.

- Владе? - дівчинка боялася його знову торкатися.

- Іди! - похмуро відповів Влад, навіть не глянувши на неї.

Проковтнувши слину, Джина зробила крок вбік, і кинулась до дверей.

Вибігши в коридор, дівчинка зупинилася, притулившись спиною до стіни. Її кидало то в жар, то в холод, а руки тремтіли, ніби вона торкнулася оголених дротів.

Повернувши голову, Джина похолола – у її напрямі йшов Друїд. Надати особі нормального вигляду так швидко не вдалося.

– Як там Влад? - від його дружелюбного тону всередині все згорнулося.