18. Будь моїм хлопцем

Лера, ліниво переступаючи ногами, поверталася до гуртожитку Вольфрама. Дівчинка раділа, що п'ятниця нарешті добігла кінця, а попереду були вихідні.

З наближенням іспитів їй мало вдавалося відпочивати. Вона практично не вилазила із бібліотеки. Вже повернувши до свого гуртожитку, Лера почула, як її хтось гукнув. Озирнувшись, вона побачила Мілу Хоул, що йшла назустріч.

Дівчинка заздалегідь напружилася, не знаючи чого чекати від дівчини Андрія. Вона і так намагалася проводити з ним менше часу. Лера навіть пустила чутку, що в неї є хлопець, аби Мила її не чіпала.

Про те, що брехня ні до чого доброго не приводить, вона зрозуміла незабаром.

- Привіт, Лер! – губи Міли розпливлися в посмішці. - Я завтра влаштовую вечірку, і запрошую тебе! Але єдина умова, що треба прийти з парою! Приходь зі своїм хлопцем! Бо ти говориш про нього, а його ніхто не бачив! Передай моє запрошення Бондаревій та Катановій!

Лера вже зібралася відмовитись, але Міла її перебила.

- Це не обговорюється! Чекаю на вас завтра о шостій, біля гуртожитку Локстерна! Вечірка буде у моєму будинку! - розвернувшись, дівчинка швидко попрямувала геть.

Лера закотила очі, переступивши з ноги на ногу. Їй цього лише не вистачало. Чому вона не придумала, що її хлопець залишився на Землі і вона за ним сумує?! Адже можна було поплакати, наприклад, Любі, як несправедливе життя, і як вона хоче швидше побачити!

На думку не спадав ніхто, хто міг би погодитися зіграти цю роль.

На вулиці було тепло, і тому переодягнувшись у шорти та футболку, дівчинка вийшла з дому №7. Підійшовши до лавки, вона подивилася на всі боки.

У цей час із занять поверталися майже всі студенти Вольфрама. В натовпі п'ятикурсників Лера помітила Діна. За весь навчальний рік вони перетиналися лише кілька разів.

Дівчинка деякий час просто стояла та дивилася, як п'ятикурсники проходять. Щоб не прогаяти шанс, Лера швидко підійшла до Діна.

   "Він подумає, що я ненормальна!" – промайнуло в неї в голові.

- Привіт, Дін! Ти ще пам'ятаєш мене? Я Лера Шліман із третього курсу!

Дін та двоє людей з його компанії зупинилися. Лері ставало смішно, коли вона думала, що збиралася сказати.

- Звичайно пам'ятаю! Ти малювала мій портрет! – усміхнувся Дін.

- Дін, мені потрібна твоя допомога! - Лера показала поглядом, що розмова не при сторонніх.

- Гаразд, хлопці, йдіть без мене! Я вас наздожену! - сказав він своїм супутникам. – Розповідай, що ти хотіла?

- Тобі це здасться смішним та абсурдним! Але я хочу, щоб ти став моїм хлопцем! – випалила Лера; Помітивши здивований погляд Діна, вона уточнила. – Тобто треба зіграти роль мого хлопця на завтрашній вечірці! Мене запросила Міла Хоул! Відмови вона не прийняла, а я їй колись збрехала, що в мене є хлопець! Ось тепер вона сказала, щоб кожен прийшов зі своєю парою!

Дін якийсь час стояв мовчки, а потім засміявся.

- У мене взагалі є дівчина!

Лера заплющила очі. Вона почувала себе дурною.

- Мені більше нема до кого звернутися! Якщо я прийду без пари, Міла думатиме, що я хочу відібрати в неї Андрія! А я не хочу, щоб вони сварилися! – благально подивилась на нього Лера, і навіть здивувавшись свого нахабства, продовжила. – Де зараз твоя дівчина?

Хлопець глипнув, деякий час дивившись на неї, як на навіжену, але потім кутики його губ сіпнулись угору.

- Лер, та ти такими успіхами можеш швидко знайти собі пару!

- Справа в тому, що це мені не потрібно. Мені добре самій. Чесно, ти єдиний, кому я можу довіритися. І кому повірять. - дівчинка розгублено озирнулася на будинок №7. - Гаразд, забудь! Я що-небудь придумаю!

- Добре я згоден! Але лише на один вечір!

- А як же твоя дівчина? - дівчинка розгублено заплескала очима, не чекаючи позитивної відповіді.

- Вона живе на Землі! – коротко пояснив Дін. – О котрій там ваша вечірка?

   - Завтра о шостій у гуртожитку Локстерна.

Лера подякувала йому і вирішила повернутися до будинку. Вихідні для неї вже були зіпсовані.

Відчинивши шафу, дівчинка гірко оглянула свій гардероб. Завдяки Мілені, хореографині, що жила з нею у номері готелю, з'явилося кілька гарних нарядів. Витягнувши мереживну сукню смарагдового кольору, дівчинка приклала її до себе.

Подивившись у дзеркало, Лера вилаялася. Такого жахливого дня в неї ще не було.

- Може ти мене знову викрадеш? - процідила вона, дивлячись на своє відображення. Все було б краще за цю вечірку.

Повернувши вбрання у шафу, дівчинка кинула мимобіжний погляд на дно шафи. Там лежала підстилка Моті та його миска. Вона так і не наважилася їх викинути. Поспіхом витерши сльози, Лера зачинила дверцята.

В цей же момент грюкнули вхідні двері. Повернувши голову, Лера побачила Любу.

- Тебе Міла Хоул запрошувала завтра о шостій на вечірку в гуртожитку Локстерна! Вона сказала, що треба приходити із парою! Ти підеш, бо мені буде нудно?!