5.Мене звуть Ар̀ел

Лера сиділа на краю підвіконня, бовтаючи ногами. До уроку заклинань було ще достатньо часу. Студенти, які проходять коридором, не звертали на неї жодної уваги.

Лері подобалася їхня шкільна форма. Не було в ній тих нудних сірих тонів, що в інших школах. Першою асоціацією, коли вона побачила студентів Резенфорда, стала папужки. Червоний, коричневий, синій, зелений, фіолетовий ніколи не сплутаєш хто перед тобою.

Занурена у свої думки Лера спочатку навіть не помітила, що біля неї хтось опинився.

- Вітаннячко. – весело привіталася дівчинка у коричневій формі Ворвуча.

- Привіт - невпевнено відповіла Лера, чекаючи, що їй далі скажуть. Цю студентку вона бачила вперше. Придивившись, дівчинка помітила знайомі риси. - Ми знайомі? - чомусь їй здавалося, що вона її колись бачила.

- Що так сильно змінилося? – засміялася незнайомка. – Я Єва. Ти минулої весни дала мені пелюстку папоротевої квітки.

Лера витріщила очі, намагаючись зіставити зовнішність дівчинки з тою Євою, що вона знала. Обличчя Єви змінилося до невпізнання. Лера із заздрістю подивилася на її гладку без вад шкіру. Очі залишилися колишніми, але завдяки косметиці стали виразнішими.

Перед нею стояла вже не та замкнута і полохлива Єва. У цій юній дівчині відчувалася впевненість.

- У мене немає слів. Ти виглядаєш чудово!

- Я хотіла подякувати тобі за допомогу! - усміхнулася дівчинка присівши поруч. – Моє життя змінилося до невпізнання.

- Я рада. А як відреагували одногрупники?

- Вони були в шоці! - засміялася Єва, заправивши за вухо русяве пасмо. – Один навіть запропонував мені зустрічатись. Але я відмовилася.

- Чому?

- А в мене гарна пам'ять! Мені не потрібен хлопець, який любитиме мене лише за зовнішність! Тим паче зараз стосунки не входять до моїх планів!

- Ти справді змінилася. - Лері раптом стало сумно. - Раніше ти була більш...

- Я  та ж сама. - Єва одразу зрозуміла, про що подумала Лера. - Просто тепер мені трохи легше.

- Тобто зміна зовнішності на тебе ніяк не вплинула?

- Я стала впевненішою в собі. В іншому… - дівчинка задумалася. - Знаєш, я ніколи про це не думала. Якою б гарною я не була, шкільна еліта знайшла б до чого причепитися. Ти це й сама знаєш! Я все ще не хочу перебувати у центрі уваги. Мені простіше провести день за книгою.

- Я зрозуміла. - Лера була рада, що її побоювання не справдилися. Їй лестило, що Єва вважала її гарною. - У тебе все добре пройшло тоді?

- Не зовсім. Мені здавалося, що з мене шкіру знімають живцем! А потім з'явилися жахливі бульки по всьому обличчю. Я навіть думала, що ти спеціально так зі мною. - дівчинка опустила голову, намагаючись відігнати хворобливі спогади. – Що ми все про мене? Ти щось загадала?

Лера вже хотіла дати ствердну відповідь, але слова так і не зірвалися з губ.

– Ні. - збрехала вона, розуміючи, що її бажання це справжнісіньке шахрайство. - Батьків він би мені не повернув, а решта в мене є!

Дзвінок, що пролунав, змусив їх згадати про урок.

– Я побігла на демонологію. Зустрінемось на третій парі! - поспіхом обнявши Леру, Єва побігла у напрямку кабінету Ксенії Майроуз.

Зістрибнувши з підвіконня, Лера пішла на урок заклинань. Потрібний кабінет знаходився за кілька кроків від неї.

На свій подив вона біля нього побачила всіх своїх друзів. Якось вона прогавила, коли вони прийшли.

– Знаєш, кого я сьогодні бачила? Єву Гулер! Вона так змінилася, що я на початку її навіть не впізнала!

- Що, так сильно?

- На наступному уроці сама побачиш! - перекинувши косу на спину, Лера глянула на дошку і страждально скривилася. - Не кажи, що знову цей відвар?

Минулого року під час його приготування у неї вона знепритомніла. Тоді їй довелося перездавати практичну.

Через кілька хвилин професор Чикін «утішив» їх, назвавши список того, що буде на річному іспиті. Лера тільки приречено зітхнула - нічого не вдієш, доведеться вчити всі рецепти.

Почавши робити відвар, вона особливо стежила за його кольором. Будь-яка помилка могла коштувати їй хорошої оцінку. Витрачати час на перездачу не хотілося.

Спочатку все йшло добре, цілющий відвар набув світло-коричневого кольору. Але, варто було Лері відвернутися, як рідина позеленіла, і з казана повалив дим.

- Ні! Тільки не зараз!

Несподівано в голові просвистів голос.

«Будь обережною!»

Лера не встигла навіть зрозуміти, кому він належить, як голос зник. Дим випарувався за лічені секунди, а рідина знову стала коричневою. Глибоко дихаючи, Лера сіла на стілець, закривши обличчя долонею.

"І як це розуміти?" - подумала вона.

Як тільки відвар охолонув, вона перелила його в пляшок і віднесла на стіл викладачеві.

  - До кінця уроку вісім хвилин. Але ви можете бути вільною! - сказав професор Чикін, коли вона підійшла до нього.

Полегшено зітхнувши, Лера подивилася на друзів і поспішила покинути клас, щоб не заважати.

Останньою, цього дня, була історія.

* * *

Наближався кінець вересня. Лера сиділа на ліжку, майже не блимаючи, дивлячись на екран телефону. Вже два дні її думки блукали десь далеко.

  Все почалося з прогулянки до міста. Лера з подругами вирушили купити інгредієнти для зілля. Саме тоді їй на очі потрапив банер, де великим шрифтом було написано «Вокально-танцювальний конкурс Magic Evroper» проводить кастинг на новий сезон!

Минулої весни Лера вже чула про цей конкурс від Аліни. Тоді вона могла лише заздрити суперниці. Зараз з'явився шанс показати себе.

Повернувшись до гуртожитку, вона відразу ж зайшла на сайт конкурсу. Весь наступний день Лера не знаходила собі місця. Змалку вона мріяла вийти на сцену. Хотіла, щоб нею захоплювалися, хвалили її талант.

Дівчинка посміхнулася, обійнявши коліна руками та поклавши на них голову. Поруч на ліжку лежав Мотя, уважно спостерігаючи за її рухами.