4. І в радості, і в горі

Королівство Фарганс

Березень 2010 рік.

Анела нервово крутячі між пальців золоту підвіску, міряла кроками велику вітальню. Стрілка на настінному годиннику повільно повзла до одинадцятої. За вікном не припиняючись, йшов дощ. Минуло вже кілька годин, як Артур поїхав до шпиталю, де перебував король Франциск.

Дівчина теж хотіла поїхати, але Артур попросив залишитись із сином. Маленький Раян солодко спав у своєму ліжечку весь вечір. Анела ж не могла знайти собі місця. Вони чекали на гірше.

Кинувши погляд на обручку на пальці, дівчина посміхнулася кутиками губ. З того часу, як вона відмовлялася виходити заміж, минуло дванадцять років. Друїд мав рацію, і перше враження було невірним.

З того моменту вони бачилися на кожні свята. І поступово серце юної Анели відтаяло. Тепер вона життя не уявляла без нього та їхнього маленького сина.

Почувши за вікном шум мотора, дівчина підбігла до вікна. Біля головного входу зупинилася машина принца Артура. З будівлі до неї поспішив слуга із парасолькою.

Сказавши няньці, щоб придивилася за принцом, Анела кинулася зустрічати чоловіка. З Артуром вона зустрілася у холі. Хлопець стояв, притулившись чолом до колони.

- Артур…

Нічого не відповівши, юнак обійняв дружину, торкнувшись щокою її короткого темного волосся. Кілька хвилин пройшли у мовчанні.

- Його немає... - глухо промовив Артур. – Король Франциск годину тому помер.

Груди принца важко здіймалися під її долонями. Піднявши обличчя, дівчина побачила його червоні запалені очі. Юнак з останніх сил тримався, щоб знову не заплакати.

- Завтра оголосять усім про смерть короля. Моя коронація відбудеться за тиждень після похорону. - на останніх словах Артур прикусив губу, щоб стримати схлип.

Майбутній король, поринувши у своє горе, більше не промовив ні слова. Від вечері він відмовився, зачинившись на всю ніч у кабінеті. Анелі нічого не залишалося, як залишити чоловіка на самоті. Повернувшись до дитячої, вона до самого ранку просиділа біля ліжечка Раяна.

* * *

Наступний тиждень став важким для подружжя Арелон. Чорний Друїд, як радник принца Артура, подбав про те, щоб похорон пройшов тихо і спокійно. Королівська сім'я не хотіла, щоб на такій особистій для них події були присутні журналісти з телекамерами.

Зі сходженням на трон молодий король відразу поринув у справи королівства. Адже батько ще з дитинства вчив «Ні на мить не забувай про королівство, інакше королівство забуде про тебе!» Досить мудра була порада.

Сидячи на самоті у батьковому кабінеті, Артур, стукаючи олівцем об письмовий стіл, думав. Він навіть уявити не міг, який тягар відповідальності ляже на його плечі. До того ж, пожежею було знищено великий запас пшениці. Швидше за все, Фаргансу доведеться просити допомоги у сусідніх країн.

На щастя, він мав підтримку в особі Чорного Друїда. Молодий король був вдячний йому, що після їх з Анелою весілля той переїхав до Фаргансу. Артур дуже цінував його поради. Також у нього були добрі стосунки з князем та княгинею де Галон.

У двері постукали і в кабінет увійшла нова королева.

  - Ти вже дві доби не спиш! Артуре, робота нікуди не втече. – Анела стривожено подивилася на чоловіка, ставши поряд. - Пішли спати.

Втомлено кивнувши, Артур притиснув долоню дружини до своєї щоки. Прикривши повіки, юнак вдихнув ніжний аромат її шкіри. Розплющивши очі, він посадив дівчину до себе на коліна.

- Пізніше... - хрипко промовивши юнак, накривши її губи гарячим поцілунком.

* * *

З ніжністю ще раз подивившись на малюка, Анела передала коляску няньці та відійшла убік. Легкий весняний вітерець тріпав коротке волосся, не сховане під хустку. Свої чорні кучері вона обрізала кілька місяців тому - з них зробили перуки для хворих дітей.

Рішення прийшло після відвідин лікарні. Ніхто тоді не зміг відмовити тогочасну принцесу Анеліну Арелон від цього вчинку. Навіть перукар нарікав, коли відрізав довгі коси.

- Королева Анеліна! - підбігла до неї одна зі служниць. - По відеозв'язку дзвонить княгиня Хеллін де Галон!

Анела, підібравши спідницю, поспішила до свого кабінету. На письмовому столі, завалений різними паперами, стояв комп'ютер.

Підсунувши до себе крісло, Анела пробігла пальцями по клавіатурі.

- Так, мамо!

- Анеле, доню, як ти там? – з'явилася на екрані монітора темноволоса кучерява жінка. Роки не додали їй сивого волосся, княгиню Хеллін часто називали старшою сестрою Анели.

- Все добре. Але Раян за вами сумує! Коли вас із батьком чекати у гості?

- Ми сподівалися, що ви приєднаєтесь до нас. Лорд і леді Норберт запросили нас на свято. Завтра наш корабель відпливає на Керсію.

Анела відвела погляд від екрану, глянувши на стіну навпроти. Вона знала запрошуючу сторону. У дитинстві вони всією родиною неодноразово бували в них у гостях.

Але цього разу Анелі довелося відмовитись.

- Вибач, зараз ніяк!