Розділ 9

Машина пригальмувала біля яскравого будинку зі світлодіодами фіолетових відтінків. Клуб можна було порівняти з розмірами ТРК, де ми сьогодні закуповувалися.

Вийшовши з машини, я стала біля Акости, який змінив синій піджак на чорний, і дістав пропуски, показуючи їх охоронцеві. Чоловік був значних розмірів, змушуючи думати, що він не з цього світу чи хтось із його родичів був велетнем.

Пропустивши нас, прохолодне приміщення розкинуло руки у пізні сторони, щоб обійняти та прийняти нових гостей.

Навколо був легкий димок й тьмяне світло ламп, що змушувало вважати це місце чимось таємничим та особливим.

Тимчасово залишивши Лестерна, я попрямувала до бару, щоб замовити напої, коли хлопець попрямував до непомітного диванчика в кутку приміщення, де й сидів Росс.

Забравши два коктейлі для хлопців і один безалкогольний для себе, я попрямувала у бік диванчика, де Росс і Лестерн вже про щось розмовляли.

Зараз головне було йти з піднятою головою, щоб показати впевненість, але також стежити за натовпом, який весь час рухався і міг зіштовхнутися зі мною.

Поставивши напої на мініатюрний столик, я сіла біля Харісона, коли Лестерн сидів з іншого боку від хлопця.

Росс стомлено посміхався, беручи один із коктейлів у руки, щоб відпити. Акоста теж не був осторонь і охоче потягся за іншим напоєм, що невдовзі зробила і я, скромно відпиваючи осторонь.

—Так, - простяг Лестерн, спершись на спинку дивана. —Щось тут нудно.

—Погоджуся, - видала я, роблячи ще ковток. —Коли я була на Балі, то там навіть було крутіше.

Поглянувши на Росса, а потім на колишнього, я впевнено кивнула, підтверджуючи свої слова.

По погляду Лестерна було зрозуміло, що йому було зовсім не на руку моя брехня.

—Балі? - здивовано видав хлопець. —Я і не знав.

«Звичайно не знав, ідіот. Адже ми з тобою навіть не проводимо час разом»,- кричав мій розум.

Зробивши ще ковток напою, погляд Лестерна кинувся вперед і хлопець підскочив на ноги.

—Мені треба розібратися з деякими справами. Розважайтеся тут.

Сановно поставивши склянку на столик, Лестерн покинув нас, прямуючи до якоїсь дівчини в натовпі, відводячи її за кут, пробуджуючи в мені злість за те, що залишив одну.

Перемішав соломкою лід у коктейлі, я почала думати як почати з Харісоном діалог, оскільки він навіть і не думав дивитися в мій бік, продовжуючи втомлено посміхатися, спостерігаючи за танцівниками.

—Ти пробач, що впала на тебе вчора, - видала я винним голосом, продовжуючи помішувати лід у склянці.

—Нічого, - спокійно відповів хлопець.

Щоки трохи почервоніли, а свідомість повністю заповнилася думками про те, що Росс уперше зі мною заговорив. У це навіть важко було вірити.

—У яких містах ти ще була?

Погляд хлопця поринув у мій бік, стежачи за кожними діями моїх рук, змушуючи зупинитися перемішувати напій.

Задумливо промимрив, я тихо розсміялася і глянула на хлопця, який лише легко посміхнувся від моїх дій.

—Париж, Мілан, Лондон. Нічого такого особливого, - я знизала плечима, злегка тремтячими руками ставлячи склянку на стіл. —Ти де був?

—В основному в країнах Африки. Мені якось до душі пісок, пустелі, сонце. Ти, як я бачу, теж, - Харісон кивнув головою на мою сукню.

На моєму обличчі застиг німий подив, зовсім розгубившись у діях та емоціях. Треба опанувати себе і, сподіваюся, Росс цей вечір не згадає.

Поглянувши в сірі очі, які були трохи в серпанку і потемніли, змушуючи серце будь-якої дами тремтіти, я перевела свій погляд швидко на волосся, намагаючись зачепитися за щось інше, а не обличчя хлопця. На губи було дивитися також не варіант, як і на ямки на щоках. Навіть було важко повірити, що хлопець зможе підняти руку на дівчину.

—Так, цього літа відпочивала на Багамських островах.

Росс задумливо промимрити, як це робила я пару хвилин тому, відпиваючи напій зі склянки.

—Дорогий курорт, - підсумував хлопець мою відповідь.

—Зате все зручне: кімнати люкс, відповідальний персонал, готовий допомогти з усім, безтурботне життя, - я випила залишки свого напою, залишаючи таїти лід.

—Це принади багатих. Харісон подивився на мене і підморгнув, відпиваючи коктейль.

Я лише кивнула, погоджуючись з Россом та думаючи куди далі завести наш діалог. Фліртувати з Россом не хотілося, а розпитувати про життя – тим паче. Я не знала жодних новин і тем, на які можна було б завести діалог, тож моя голова кипіла від думок.

—Нагадай, ким є твої батьки? - несподівано подав голос юнак.

Страх думок, що випарувалися, скував мене, змушуючи згадувати хоч чиюсь біографію з відомих людей.

Відкривши рота, перше, що я сказала це була голосна «е», яку змогла приховати гучна музика. А голова продовжувала згадувати хоча б одну людину, чи то чоловіка, чи то жінку.

—Мої батьки загинули у пожежі два роки тому, - зізналася я. —Прийомні замінили їх. У них спільна справа: мати – модельєр, а батько – підприємець. Бренд називається «Верс».

—Ніколи про це не чув.

—Вони тільки починають, але вже прибутковий дохід, - я впевнено закивала.

Росс лише знизав плечима, мовляв, нехай буде по-твоєму і продовжував дивитися на танцівників, а моя голова поступово почала заповнюватися темами для діалогу.

Здалеку почулася повільна мелодія, що мене здивувало, бо я ніколи не чула подібне в клубах.

—Не хочеш потанцювати? - обережно запитала я хлопця.

Треба було брати всю ситуацію на себе, інакше цього ніхто не зробить. Лестерн і не думав навіть повертатися, за що я на нього злилася щохвилини ще сильніше, але й подяка в цьому гніві теж була.

—Пішли.

Росс підвівся, ставлячи склянку і простягаючи мені руку, яку я охоче прийняла.

Тепла долоня мене спочатку трохи обпекла, оскільки мої руки були холоднішими за температуру рідкого азоту, але потім почали зігрівати.

Ставши поруч із натовпом, я обвела руками шию хлопця, а Харісон м'яко поклав свої руки мені на талію, не сильно стискаючи, але й відчутно торкаючись, притискаючи мене всім тілом до своїх міцних грудей. Під спокійну музику ми почали повільно хитатися з одного боку до іншого, зовсім нікуди не поспішаючи.