Розділ 9

Машина пригальмувала біля яскравого будинку зі світлодіодами фіолетових відтінків. Клуб можна було порівняти з розмірами ТРК, де ми сьогодні закуповувалися.

Я вийшла з машини і вдихнула на повні груди.

Нічне місто гуло. Машини, немов зграї мурах, снували туди-сюди. Повітря було важке, просочене вихлопними газами. Я зробила глибокий вдих, відчуваючи себе живою.

Озирнулася. Свобода. Справжня. Більше ніякого притулку, ніяких однакових днів. Тут, у цьому галасливому місті, життя кипіло.

Пам'ятаю, як ми з хлопцями та дівчатами з паралельного класу в середній школі часто збігали вночі на дах старого будинку на околиці міста. Він був нашою таємною фортецею, нашим маленьким світом, відокремленим від усього іншого. Ми сиділи на краю, звісивши ноги, і дивилися на місто, яке розстелялося перед нами, немов гігантська карта. Вогні будинків зливалися в єдине мерехтливе полотно, а шум машин долинав до нас приглушеним гулом. Ми базікали про все на світі, ділилися секретами, мріяли. Одного разу, під час однієї з таких нічних посиденьок, ми побачили падаючу зірку. Кожен загадав бажання. Я загадала, щоб я завжди залишалася щасливою.

Акоста, який уже змінив синій піджак на чорний, дістав перепустки, показуючи їх охоронцеві. Чоловік був значних розмірів, і змусило мене подумати, що він не від світу цього або хтось із його родичів був велетнем.

Охоронець відступив убік, і перед нами відчинилися величезні двері. Ми зробили крок усередину. Прохолодне приміщення розкинуло руки вбік, щоб обійняти і прийняти нових гостей.

Навколо був легкий дим і тьмяне світло ламп, через що це місце здавалося таємничим і особливим. Повітря було наповнене запахом поту, парфумерії та дорогих цигарок. Я зробила крок уперед і одразу ж відчула жар від безлічі тіл, що тісно притулялися одне до одного. Гучна музика пульсувала у скронях, заглушаючи всі інші звуки. Барна стійка була заставлена різнокольоровими напоями, від яких виходив солодкуватий запах. За нею метушилися бармени, спритно змішуючи коктейлі.

Танцполом ковзали пари, їхні рухи були швидкими й ритмічними. Я помітила, що багато був одягнений зухвало, у яскраві костюми і відверте вбрання. У кожному кутку, за столиками, сиділи групами молоді люди, голосно сміючись і щось жваво обговорюючи.

Тимчасово залишивши Лестерна, я попрямувала до бару, щоб замовити напої, коли хлопець попрямував до непомітного диванчика в кутку приміщення, де й сидів Росс.

Забравши два коктейлі для хлопців і один безалкогольний для себе, я попрямувала у бік диванчика, де Росс і Лестерн вже про щось розмовляли.

Зараз головне було йти з піднятою головою, щоб показати впевненість, але також стежити за натовпом, який весь час рухався і міг зіштовхнутися зі мною.

Поставивши напої на мініатюрний столик, я сіла біля Харісона, коли Лестерн сидів з іншого боку від хлопця.

Росс стомлено посміхався, беручи один із коктейлів у руки, щоб відпити. Акоста теж не був осторонь і охоче потягся за іншим напоєм, що невдовзі зробила і я, скромно відпиваючи осторонь.

—Так, - простяг Лестерн, спершись на спинку дивана. —Щось тут нудно.

—Погоджуся, - видала я, роблячи ще ковток. —Коли я була на Балі, то там навіть було крутіше.

Поглянувши на Росса, а потім на колишнього, я впевнено кивнула, підтверджуючи свої слова.

По погляду Лестерна було зрозуміло, що йому було зовсім не на руку моя брехня.

—Балі? - здивовано видав хлопець. —Я і не знав.

«Звичайно не знав, ідіот. Адже ми з тобою навіть не проводимо час разом»,- кричав мій розум.

Зробивши ще ковток напою, погляд Лестерна кинувся вперед і хлопець підскочив на ноги.

—Мені треба розібратися з деякими справами. Розважайтеся тут.

Лестерн сановно поставив склянку на стіл і пішов до дівчини в натовпі, відводячи її за ріг. Це мене розсердило, бо я залишилася сама.

Помішуючи лід у коктейлі, я розмірковувала, як почати розмову з Харісоном. Він навіть не дивився на мене, втомлено посміхаючись і дивлячись на танцюючих.

—Ти пробач, що впала на тебе вчора, - видала я винним голосом, продовжуючи помішувати лід у склянці.

—Нічого, - спокійно відповів хлопець.

Щоки трохи почервоніли.

—У яких містах ти ще була?

Погляд хлопця поринув у бік, стежачи за кожними діями моїх рук, і я зупинилася помішувати напій.

Задумливо промимрив, тихо розсміялася і глянула на хлопця, який лише легко посміхнувся від моїх дій.

—Париж, Мілан, Лондон. Нічого такого особливого, - я знизала плечима, злегка тремтячими руками ставлячи склянку на стіл. —Ти де був?

—В основному в країнах Африки. Мені якось до душі пісок, пустелі, сонце. Ти, як я бачу, теж, - Харісон кивнув головою на мою сукню.

На обличчі застиг німий подив, зовсім розгубившись у діях та емоціях. Треба опанувати себе і, сподіваюся, Росс цей вечір не згадає.

Дивлячись у сірі, злегка затуманені й потемнілі очі, які могли б змусити серце будь-якої пані тремтіти, я швидко перевела погляд на його волосся, намагаючись зачепитися за щось, крім обличчя хлопця. На губи було дивитися також не варіант, як і на ямки на щоках. У голову не спадало жодної ідеї, чому Лестерн застерігав і наполягав, щоб я якнайшвидше кинула Росса, коли у нас почнуться стосунки.

—Так, цього літа відпочивала на Багамських островах.

Росс задумливо промимрити, як це робила я пару хвилин тому, відпиваючи напій зі склянки.

—Дорогий курорт, - підсумував хлопець.

—Зате все зручне: кімнати люкс, відповідальний персонал, готовий допомогти з усім, безтурботне життя, - я випила залишки свого напою, залишаючи таїти лід.

—Це принади багатих. Харісон подивився на мене і підморгнув, відпиваючи коктейль.

Я кивнула, відчуваючи себе спійманою в пастку власного мовчання. Думки метушилися від однієї теми до іншої, але жодна з них не здавалася досить цікавою для того, щоб продовжити розмову. Особливо з Россом, з яким мене пов'язувала лише поверхнева знайомство.