Розділ 55

Велика зала була прикрашена дзеркалами. На кожній стіні було одне просторе дзеркало, що закривало весь простір архітектури. Зі стелі звисали кілька скляних люстр у три ряди. В центрі зали стояла солідна ялинка. Вона сяяла так, як не сяяла та, що була в кімнаті Лестерна. Та й у розмірах вона суттєво відрізнялася. На кожній гілці висіли ялинкові іграшки та золота мішура. Ліхтарі довгої гірлянди були у формі свічок. На самій вершині ялинки розмістилася величезна зірка.

З обох боків біля кожної дзеркальної стіни стояли протяжні столи. На них розташувалася їжа. Кілька десятків салатів, тарілки з пуншем та закриті пляшки вина й шампанського. У скромному кутку зали височів масивний п'ятиярусний торт.

На іншому столі виднілася висока піраміда з келихів із шампанським. Падаюче на неї світло відбивався у всіх напрямках, змушуючи зал сяяти ще яскравіше.

Народу було чимало. Більшість знайшли собі приятеля, щоб поговорити; інші скромно стояли біля дзеркальних стін, відпиваючи напій. Стояв галас. Тутешня тиха музика просто не могла перекричати цей гвалд. З одного кута лунав сміх, з іншого чулася лайка та обговорення політики, з третього розташовувалась тиша.

Навпроти дверей, в кінці зали, стояла скромна кафедра. Трибуну було відведено для директора, який привітає всіх із Новим роком. Чоловік побажає всім щастя, здоров'я, успіхів у нових починаннях та коханні. Не думаю, що це якось відрізнятиметься від шкільного заходу.

Росс шепнув мені на вухо, що йому треба відійти. Я не намагалася його втримати чи розпитати, лише зрозуміло кивнула і відпустила.

Мій шлях лежав до найближчого столу. Шлунок не просив їжі, але я вважала б за краще загубитися в натовпі, ніж стояти по середині залу або бути викраденою Россом, коли він з кимось влаштує конфлікт і вирішить залишити урочистість.

Я взяла келих шампанського, відпиваючи його і підслуховуючи розмову хлопця і дівчини, які стояли поруч. Вони обговорювали бал, музику, яка гратиме, чудову ялинку та політику. Потім до них приєдналася ще одна дівчина. Вона ж і завела розмову в зовсім інше русло. «Пасія Росса», - ось, як вони мене називали. Предмет кохання та пристрасті.

—Чому вони не разом? - прошепотіла перша юна леді.

—Посварилися? - додала друга.

—Скоріш за все, так, - відповів юнак. —А може, їй просто не подобається наше суспільство. Я чув, що вона має прийомних батьків. Її біологічна рідня давно під землею, і раніше вона була бідна. Можливо, тепер не може переносити нас усіх після цього.

Я взяла до рук виноградинку, покрутила її і, притулившись попереком об стіл, відпила шампанське.

—Травма дитинства, - резюмувала перша дівчина.

—Вона, мабуть, думає, що ми тут гниди. А вона вся така біла і пухнаста, - гидливо додала друга панночка. —Як можна бути такою тварюкою?

—Як не пощастило Россу, і що він в ній знайшов? - запитала перша дівчина.

На куточках моїх губ заграла посмішка.

—Явно не красу, - відповіла друга. —Душу, швидше. Ви тільки гляньте на цю зачіску. Нічого цікавого. Це просто розпущене волосся. Який несмак.

—Може, часу не було, - спробував хлопець перевести розмову в приємніше русло. —Все-таки нелегко жити з Россом. Я чув, що Рой навряд чи прийде на торжество. Мовляв, Харісон його навантажив справами і він не збирається святкувати з нами.

—Як сумно, - надто голосно заволала перша дівчина. —Я хотіла б, щоб він запросив мене на танець...

—Ти надто м'яка для нього, - перервала її друга панночка. —Йому подобаються безрозсудні, пристрасні та обдаровані від природи дівчата.

Вона поправила своє глибоке декольте, зовсім не соромлячись поруч стоячого хлопця. Потім полізла до мініатюрної сумочки, дістала червону помаду і нафарбувала губи.

—Треба бути впевненою в собі і тоді в тебе вийде завоювати його серце. А поки що Рой буде тільки моїм. І спатиме тільки зі мною.

Я хмикнула. Самовпевнена дівчина обернулася до мене обличчям.

Рой, хоч і був людиною слова (його любов до Мар'яни свідчила про це), але я не бачила в його кімнаті дівчат. Швидше за все, хлопець так любив Мар'яну, незважаючи на те, що вона має дитину і чоловіка, що навіть не зраджував їй.

Дівчина відкрила рота, щоб заговорити зі мною, як пролунав пронизливий писк мікрофона. Зал наповнився обуренням і криком, що благають заглушити цей неприємне пищання. Я, як і всі, затулила вуха.

—Перепрошую, - сказав директор у мікрофон.

Потім чоловік обернувся і щось запитав у поряд стоячої жінки, і вона кивнула. Директор продовжив:

—Ця ніч остання цьогоріч. Останніми цього року були й ваші іспити. Сьогодні ви можете попрощатися зі старим роком та зустріти новий. Сьогодні ваша ніч, і ви можете робити все, що захочете. Але в межах розумного, - жартівливо сказав чоловік. Зал сповнився сміхом. —Нехай наступний рік принесе вам щастя, радість і все найкраще. Ставте перед собою нові цілі та підкорюйте їх. Не повторюйте помилок минулого року і нехай усі негоди та негаразди залишаться тут. Смійтеся і посміхайтеся частіше. Що ще я можу сказати? Поставили мету – йдіть до неї. Не здавайтеся і будьте єдині. Ставте кривдників на місце або будьте їхнім придверним килимком. З Новим роком, мої любі!

Звідкись долинув стукіт годинника.

Настав час Нового року.

***

Дивлячись на танцюючі пари, я допила свій сьомий келих шампанського. Музика була повільною та тихою. На цьому святкуванні мені ставало нудно. За останні три години я жодного разу не станцювала. Лестерна я виглядала, але не знаходила у натовпі. Росс же був всюди, спілкуючись зі студентами, начебто вони були ліпшими друзями. Швидше за все, поки всі напиваються та веселилися, хлопець вирішив скористатися шансом та укласти угоду щодо розвитку свого бізнесу.

Я також не відставала і підслуховувала плітки людей поряд зі мною. Я міняла столи, з ними змінювалися розмови з інформаторами. Я плавала в морі міграційної політики, біженців, тероризму та стихійних лих.