Розділ 52

Хмари на небі густішали. Промені сонця не могли пробитися крізь них, залишаючи весь світ у легкому серпанку.

Квітам потрібні були світло та вода. Дві головні речі, що підтримували їхнє життя. Подейкували, рослинам подобається слухати музику, можливо, саме тому щебечуть птахи? Їх цвірінькання теж уривчасто було музикою.

Зараз це все було в імлі. І квіти, і сонце, і птахи. Тільки якщо прислухатися, можна було почути ляскання крил сизих голубів та спів горобців та синиць.

Рой сидів на одній з лав. Його погляд був спрямований уперед. Руки хлопця злегка тремтіли. Він нервував, від незнання мети зустрічі.

—Вітаю, Крофтон, - з крижаним спокоєм звернулася я до хлопця, сідаючи поруч.

Злість на Роя за понівечену ногу я засунула куда подалі. Зараз це лише заважатиме моїм планам. Життя Лестерна для мене було важливішим, ніж власні образи.

Крофтон різко підняв голову, оглядаючи мене з ніг до голови.

—Я хочу запропонувати тобі дуже вигідну угоду, - продовжувала я.

—Щодо чого?

—Я залишу тебе і твоїх друзів у спокої. Щезну, зникну, ніби мене ніколи тут і не було.

Рой замислився. Йому нічого не буде коштувати вбити мене прямо тут. Хто схопиться? Росс? А чи не буде йому начхати? Адже сам казав, що вб'є мене, якщо заваджу планам бізнесу. Єдиними двома людьми, яких турбувало моє життя, були Хелен та Лестерн. Але в них не вистачить грошей посадити людину, відповідальну за мою смерть. Коли ти знаєш, що твоє життя вже на межі смерті, чи варто тоді боятися чогось?

От і я не боялася; не була боягузкою, раз вирішила зустрітися з ще другим вилюдком пекла.

—Тобі або доведеться довго чекати, поки я розлучуся з Россом, а як ти вже чув, ми заручені; або забрудниш свої руки в крові, після нашого швидкого розриву. Чи коштують твої гроші, зусилля, час і люди цього, твоєї помсти? - додала я, намагаючись переконати хлопця.

Мені потрібен був захист із сторони. Будь-який захист, який міг би якось уберегти мене і зупинити Харісона.

—Чого ти хочеш?

—Я розриваю з Россом заручини і їду з Лестерном, назавжди пропадаючи з твого життя і життя Харісона. Натомість, ти зупиняєш Росса з намірами відшукати мене, щоб повернути чи помститися.

Крофтон засміявся:

—До чого тут Акоста?

—Це не має значення.

—Ви спите?

Я трохи посміхнулася, дивлячись на хлопця.

—Пам'ятається, перед зустріччю ти казав, що в тебе по горло справ, що немає жодної вільної хвилини. На здогади раптом з'явилися?

—Як Росс ще не дізнався? Це...

—Краще б ти переживав за своє становище, ніж турбувався про мене, - холодно обірвав я його, додавши: —Як би мені не розповісти Россу про твої замашки на мене. Впевнена, він буде радий вбити ще одного свого друга.

Рой затулив руками обличчя. Моє серце застукотіло, але обличчя залишалося спокійним.

—Звичайно, тепер ти можеш піти і розповісти все Россу. Про мою втечу, про мене, про Лестерна, але спитай себе: кому він більше повірить? Мені чи тобі? Другу, який може стати його діловим партнером, а також суперником у майбутньому; чи дівчині, дружині, яка не має жодного бізнесу?

Я поклала ногу на ногу, непомітно схрещуючи пальці руки. Я сподівалася, що не перегнула ціпок і моїх аргументів було достатньо. Одне слово, один рух і все могло полетіти до біса. Я могла надто натиснути на Роя і тоді Харісон про все дізнається.

Крофтон закивав:

—Я згоден.

Я посміхнулася і простягла руку для рукостискання. Рой насторожено і з огидою глянув на неї.

—Прикриття – це все, що тобі від мене потрібно? - вирішив уточнити хлопець.

—Гроші, - відповіла я на видиху. —Всі готівкою. Я напишу скільки, коли та де залишити. Записка буде, коли ти повернешся до кімнати.

Рой повільно кивнув головою. Я струснула рукою. Хлопець знизав її.

Угода була укладена.