Розділ 43

Ліхтарі вмикалися один за одним, неначе по клацанню. Мертве та забуте всіма місце оживало.

—У мене є одне скромне питання, - обережно промовила я.

—Питай.

—Ти ревнуєш мене до Росса?

Куточки губ Лестерна здійнялися, і я ледве могла їх бачити. Світло ліхтарів не падало на наші обличчя.

—Дурне питання, правда? - зніяковіло запитала я. —Але мені було б цікаво дізнатися про твою відповідь. Все-таки, можливо, щось я можу робити не так чи ти хотів би, щоб я...

—Так.

Моє серце зупинилося. Обличчя спалахнуло. Короткий смішок вирвався з грудей.

—Правда?

—Навіть, якщо це фальшиві стосунки, я хотів би, щоб вони швидше закінчилися, - холодно відрізав Лестерн. —Ніхто з нас не знає, що може роздратувати Росса у відносинах. Ти перша, кого я побачив поруч із ним, і залишати тебе так я не маю наміру. Нехай хтось інший буде піддослідним.

—Я згодна, але тоді ми прирікаємо людину на страждання.

—Якщо знайдеться мазохіст, то все буде добре. Я не хочу, щоб ти закінчила ці стосунки плачевно. Від Мінді ти вже отримала подарунок. Мені цього достатньо.

—Я щось придумаю, коли Росс повернеться до коледжу.

Акоста глянув на мене, говорячи:

—Це буде через три чи п'ять днів. У тебе буде час підготуватись, але його буде мало. Не марнуй час марно.

Тяжко зітхнувши, я простежила за парою, що вийшла з рота. Ніч уже огорнула дитячий майданчик та сірі поля. Температура знижувалася. Більшість людей тим часом поспішають додому, після роботи. Ми поспішали всередину теплого коледжу, щоб зігрітися.

Притиснувшись до Акості, я заговорила:

—Що на нас чекає далі?

—Зараз у планах у тебе придумати, як позбутися стосунків. Далі – побачимо. Не будуватимемо планів на майбутнє. Плани руйнуються.

—Що, якщо ми просто помріємо? - запропонувала я. —Тільки уяви: Харісон погоджується, що ми різні, і ми мирно розлучаємося. Жодних сварок, скандалів та істерик. А потім ми з тобою могли б заявити про офіційні відносини.

—Занадто нудно, - відповів хлопець, зморщивши ніс. —Страшно знати, що ще в тебе на думці. Очевидно, щось пов'язане з рожевими окулярами.

—Там є плани щодо затримання Роя. Як відв'язати від себе Елсі. Ще як зустрітися з Хелен і полегшити їй життя, - голосом вченого сказала я. —О, ще там є ти.

Лестерн закотив очі.

—Вся моя голова кипить планами на життя. А моє життя – це ти.

Посміхнувшись, я додала невинним голосом:

—Тепер мені можна фліртувати з тобою?

—Краще не грай із вогнем. Я теж можу дещо придумати.

—Ну давай, здивуй мене.

—Це так не працює, - заперечив хлопець. —Потрібен діалог, так ефект краще. А так це буде порожні слова, які не мають сенсу.

—Всюди є сенс. Головне його знайти, як і шлях до мого серця.

—Шлях? - перепитав Акоста. —Ця безглузда ходьба? Я загубився, як тільки побачив тебе.

—Купи карту, - буркнула я. —Або йди інтуїтивно.

—Інтуїція підказала: у коханні золоті очі та чарівний голос. Твоя краса засліпила мене, оплатиш операцію? Хоча, - задумливо промовив Лестерн, —мені навіть операція не допоможе. Єдині ліки – це твої поцілунки.

Зупинивши хлопця, я взяла його обличчя до рук і розцілувала.

—Тепер ти задоволений?

—Більше ніж, - відповів Лестерн.

Зайшовши до коледжу, ми попрямували до моєї кімнати. Дорогою траплялася неабияка кількість студентів. Вони розглядали нас, ніби щось знали чи підозрювали. Лестерн застережливо дивився в їхній бік, змушуючи припинити розгляди.

—Чекатиму тебе в басейні, - сказав Акоста, як тільки ми зупинилися.

—Новий сюрприз?

—Можливо, - відповів хлопець, знизуючи плечима і загадково посміхаючись, перш ніж сховатися за поворотом.

***

Світло змішалося з водою, відбиваючи її хвилі на кахельних стінах. Весь басейн забарвився у блакитний колір. У приміщенні стояв запах хлорки та легкого диму.

Скинувши толстовку, я поринула у воду. Лестерн уважно стежив за моїми діями.

—Як щодо іншого одягу, - подав голос хлопець.

Я оглянула свою наскрізь промоклу футболку та шорти.

—Хочеш бачити мою наготу?

—Які в тебе погані думки, - відмахнувся Акоста. —Як ти взагалі могла так подумати про мене?

—Ти надто потайний, залишається лише надумувати.

Переставши спиратися об бортик, Лестерн поплив у мій бік, занурюючи пів-обличчя у воду.

—Не лести мені. Я стану злопам'ятним.

—Ти схожий на сіамську кішку.

—Такий же мстивий?

—Такий же красень.

—Міс Ренделл, Ви змушуєте мене червоніти.

—Тобі здалося. Ти маєш охолонути.

Я хлюпнула водою в хлопця.

—Тепер краще?

—Ти надто жорстока.

—Жорстокість – моє друге ім'я, забув?

Лестерн промовчав. Я відпливла у протилежний бік.

—Може, щось мені ще повідаєш? - запропонував Акоста.

—Тут димом пахне, не знаходиш?

—У тебе такий гострий нюх. Як у собаки.

—Чи не хочеш ти назвати мене шавкою?

Ми кружляли у воді, як перед боєм. Я намагалася триматися на відстані десяти футів, просто щоб подразнити Лестерна.

—Так ось якої ти думки про мене. Ображаєш... За всіма твоїми словами, я справді погана людина.

—Ну, твої поцілунки стали небезпечними, - сказала я і зупинилася кружляти, додаючи: —Це був комплімент.

—Та невже? - в'їдливо заволав хлопець. —Я все-таки заслужив?

—І не тільки похвалу. - Підпливши до Лестерна, я продовжила: —А ще поцілунок.

Акоста відвів погляд, сміючись з мене. А я накрила його своїми губами.

Серце затремтіло, а живіт стягнуло тугим вузлом. Руки хлопця притиснули мене до себе. Я ногами обхопила його талію.

—Не хочеш почекати? - запитав Акоста, роз'єднуючи поцілунок.

—Нас ніхто не потурбує?

—Ні.

—Тоді мовчи.

Я вдруге поцілувала хлопця. Він відповів на мій порив, блукаючи руками по моєму тілу, але потім зупинився, шепочучи на вухо: