Розділ 33

Я стежила за рукостисканням, яке відбувалося між Харісоном і незнайомим мені чоловіком. Незнайомець представився давнім другом батька Росса.

Хлопець сів на світлий шкіряний диван, а стала за меблями, тримаючи поставу.

—Ми недавно відкрили новий вид вина, - повідомив чоловік, оглядаючи всіх присутніх. —Я подарую по ящику кожному з вас, так що ніхто не піде звідси з порожніми руками.

Кімната була дуже просторою та яскравою. Два довгі шкіряні дивани, розташовані один навпроти одного, розміщали на собі шестеро людей, а чотири крісла – по ще одному.

Стіни кремового відтінку відлунням відобразили хрипкий сміх присутніх. Мені довелося відповідати їм.

—Будьте ласкаві, розповісти нам, з чого був зроблений цей напій, - запропонував другий чоловік.

—Мій професіоналізм не позволяє розкидатися такими даними, - відповів новий власник невідомого сорту вина.

З десяти гостей я була єдиною дівчиною. За молодістю я теж брала перше місце, оскільки кожному чоловікові, не включаючи Росса, було за п'ятдесят. Але, незважаючи на солідний вік, усі були оптимістичні та сповнені амбіцій.

—Ну, шановний, як Ви так можете з нами чинити? Невже думаєте отруїти? - підтримала розмова третя людина.

—Каюсь, каюсь, - відповів чоловік і підняв руки вгору. —Вино зроблено зі світлих незрілих овочів та трав. Також туди входить цукор та сіль.

—Ну і гидота, - підсумував четвертий гість, відпиваючи склянку віскі.

—Россе, що ти скажеш?

Харісон коротко глянув на мене і посміхнувся. Я трохи стиснула йому руку, уособлюючи жест підтримки.

—Кожен напій – це мистецтво, і не має значення з чого було зроблено це куховарство.

Кімната знову наповнилася хрипким сміхом, змушуючи мене посміхнутися.

Сюди ми приїхали заради важливої ​​угоди для Харісонів. Батько Росса не зміг приїхати, тому його синові довелося відкласти всі справи і погодитися. Хлопець запропонував, щоб я склала йому компанію. Я не змогла відмовити.

—Так ти називаєш моє вино куховарство? - звужуючи очі, жартома запитав власник вина.

—Це мистецтво, - виправдався юнак, відпиваючи віскі. —Я б ніколи не насмілився так сильно вас образити.

—А я повністю згоден з тим, що твій напій – лайно! - висловився п'ятий гість. —Ніколи б навіть не став пити таке, віддав би відразу свиням.

—Шановний, чи не хочете Ви нас усіх назвати худобою, не гідної навіть склянки чистої води? - запитав Харісон.

—Біс би тебе побрав, Харісон! - висловився чоловік, змушуючи Росса хмикнути, а інших залитися сміхом. —Весь у батька!

—Яблуко від яблуні недалеко падає.

—А хто ця чарівна панночка? - запитав винороб.

Мої щоки спалахнули, змушуючи ніяково опустити погляд.

—Це… - почав Росс і обернувся до мене обличчям, намагаючись придивитись до золотистих очей. —Це моя радість і щастя.

Долоня хлопця торкнулася моєї руки, погладжуючи її, а потім він одними губами запропонував мені сісти. Незабаром я опинилась в обіймах хлопця.

—Дружина, наречена? - захотів уточнень другий чоловік.

—Кохання всього життя, - лагідно відповів Харісон, притискаючи мене до себе.

—Россе, ти занадто ще молодий. Тобі ще рано знати, що таке кохання всього життя, - серйозно висловився п'ятий гість, з м'якою усмішкою на обличчі. —У мене шестеро дітей, дружина та коханка. Можеш не приховувати, що користуєшся послугами куртизанки.

—Я б попросив Вас притримати свій язик за зубами, - різко відповів Росс, погладжуючи мене по плечу. —Моя дівчина – моя підтримка і гордість. Мені пощастило, що вона з'явилася саме зараз, а не у Вашому віці.

Співрозмовник відкрив рот, але його перебив винороб, бажаючи припинити дискусію:

—Місс, ви теж маєте бізнес?

—Я, на жаль, зараз нічим не займаюся, тільки вчуся. Отець підприємець, виготовляє свій бренд одягу, так що я намагаюся допомагати йому і Россу, - відповіла я, погладжуючи долонею груди хлопця.

—Ось як, - задумливо протягнув чоловік, відпиваючи склянку віскі. —А готувати вмієте?

—Зі страв можу все, що тільки побажаєте, а якщо Ви щодо напоїв, то тільки чай або каву.

Винороб знатно посумнішав, тому я поспішила додати:

—Але не турбуйтеся, я обов'язково спробую ваше вино.

—Куховарство! - гукнув хтось із гостей.

Ми з Россом усміхнулася, а всі інші розреготалися.

—За куховарство! - запропонував тост другий чоловік.

Усі підтримали його піднятими келихами шампанського та склянками з віскі.

***

Години швидко змінювали один одного в оточенні світських розмов і добрих людей.

За весь час мене та Росса намагалися втягувати у різні розмови про політику чи ідеї для бізнесу. Я намагалася мовчати, але це тільки спокушало чоловіків ще більше розмовляти зі мною.

У цій компанії мені було зручно.  Кожен міг дати слушну пораду щодо життя чи роботи, не обходилося і без порад щодо нашого весілля та кількості дітей, яку ми з Россом повинні мати. Я відчувала себе частиною сім'ї якої мені так не вистачало, але, не дивлячись на прекрасне проведення часу, я турбувалася про Хелен і Лестерна.

—Можливо, у покер зіграємо? - запропонував винороб. —Твоя дама, Росс, вже занудьгувала в оточенні старих дідів.

—Перепрошую, - вирвалося в мене, змушуючи почервоніти.

—Я, чесно сказати, теж занудьгував, - підтримав мене другий гість. —Молодь не цікавиться політичними розмовами та проблемами миру.  Їм потрібна енергія, а не сидіння на дивані без можливості виразити себе. Ми, пенсіонери, гарні ментально, вони – фізично.

—Ох як заговорив, - вирвалося уїдливо у п'ятого чоловіка, якого перервали раніше. —Язик з'явився?

—Він завжди був, це ти глухий.

—Ще скажи, що давно не цілував мої кулаки!

—Я давно не цілував твої кулаки, - зі зміїним спокоєм відповів чоловік, відпиваючи віскі.

П'ятий гість підвівся і дістав з піджака невеликий револьвер, направивши його на свого співрозмовника. Винороб встав і загородив гостя.